МАН і ЯГрудень 2016

Газета Львівської обласної Малої академії наукЗаснована у грудні 2001 року

навчатися – перемагати

„Злагоджена командна робота — це спосіб,за допомогою якого можна досягти успіху!”

3 грудня у Львівській обласній Малій академії наук відбувсяфінальний (очний) тур обласного Інтернет�турніру з хімії, фізики,географії, біології та астрономії. До участі запросили 6 команд, якінабрали найбільшу кількість балів у першому (дистанційному) турі(з�посеред 26 команд�учасниць).

Захід розпочався зпредставлення кожноїкоманди та їх девізу. Пер�шою за рейтингом від�біркового туру була ко�манда „BrainOn” львівськоїСЗШ № 97 із кількістю балів86. Команда працювала піддевізом: „Не стій, роз�вивайся, ніколи не зда�вайся!”. Наступними були„Борщовичі”: „До мети тивперто йди, і її досягнешти!”. Далі „ГофМАНія”: „Намдали підґрунтя, і ми йдемвперто до мети!”, „Бер�лівчани“: „Сьогодні мибажаєм суперникам цікавоїгри, а нам, щоб пере�могли!”, „Ерудит”: „Думаємколективно, діємо опера�тивно!”, „Смайлик”: „Біль�ше діла, менше слів!”.

Щоб продемонструватисвої знання у сфері при�родничих наук, коман�дам потрібно було від�повісти на 10 запитань.

Максимальний бал заодну відповідь — 5, а часна обговорення кожної— 10 хвилин. Учасникимогли користуватисяінтернетом та всімапідручними засобами,які принесли зі собою(книгами, іншим).

Кожен із членів журі, асаме: Віталій Гончаренко(ботаніка), Ольга Сергієнко

бер (географія), Володи�мир Дутка (хімія) — пред�ставляли по два відео зісвоїх предметів і питаннядо них, пізніше на місціперевіряли роботи учасни�ків і вводили дані дотурнірної таблиці. Завдякицьому команди моглиоб’єктивно оцінювати своїшанси на перемогу.

У підсумку третє місцерозділили команди „Еру�дит” — 18 балів, „Бер�лівчани” — 19 та „Brain�On”— 22. Друге місце:„ГофМАНія” і „Смайлик” —по 29 балів. Перемогли„Борщовичі” із 34 балами.Всі учасники отрималидипломи, а переможці дотого ж ще по книжці „Історіянезалежності України” тазначки з емблемами Малоїакадемії.

Команда переможців ого�лосила власний висновок ізцього конкурсу:

— Злагоджена команднаробота — це спосіб, задопомогою якого можнадосягти успіху!

Лілія ПРИСТУПА,учениця 10$А класуСЗШ № 27 ім. Героя

Небесної СотніЮрія Вербицького

події МАН

Ìàëà àêàäåì³ÿ íàóê çàïðîøóº øêîëÿð³â

(астрономія), Галина Па�ночко (фізика), Павло Шу�

21 грудня відбувся День відкритих дверейЛьвівської обласної МАН. Учням львівських шкілвипала можливість довідатися більше прорізноманітні секції, конкурси, індивідуальнопоспілкуватися з керівниками та викладачами,дізнатися про написання науково$дослідницькоїроботи та про специфіку навчання в Малій академіїнаук.

— Ми вирішили організувати День відкритих дверей

зараз, адже набір триває протягом усього навчальногороку, — повідомила Любомира Шевчук, керівник гурткафізичної географії. — Завдяки навчанню в МАН школярімають можливість не лише більше дізнатися про предмет,який їм цікавий, а й змінювати секції залежно від власнихзацікавлень, тому групи змінюються і формуються цілийрік.

Тетяна КУЛИК,учениця 10 класу школи „Ерудит”

Грудень 2016 року МАН і Я2

журналісти про журналістику

Àðòóð Áîáðèê:„Ó âèáîð³ ïðîôåñ³¿ íàñàìïåðåä ñëóõàéòå ñåðöå”14 грудня учні секції журналістики ЛОМАН мали нагодупоспілкуватися з Артуром Бобриком — ведучим радіо„Львівська хвиля”. Після бакалаврату з прикладноїлінгвістики у Львівській політехніці він завершивМагістерську програму журналістики в УКУ. Про свій шляху цій професії Артур розповідає у нашому інтерв’ю.

— Ким Ви хотіли бути в дитинстві?— Пілотом. Складав іспити в

Кіровоградську льотну академію,однак підвів зір. До кінця вступноїкампанії залишалося три дні, тожвступив у Львівську політехніку наприкладну лінгвістику. Любив читати іхотів спробувати себе в журналістиці,тож тричі підходив до приміщення„Аудиторії” (газета Політехніки. — В.Д.) і тричі йшов геть — боявся. Втім,згодом я таки зайшов у редакцію ітодішній голред Ярослава Величкодоручила мені зробити інтерв’ю змоїми друзями з гуртожитка про спорт.Потім працював на радіо в Тернополій потрапив на „Львівську хвилю”.Завершив Школу журналістикиУкраїнського Католицького Універси0тету. Вважаю, що альтернативижурналістики в УКУ Україна не має. Боколи лекції ведуть справжні гуружурналістики, котрих ти бачиш потелевізору, а тут у будь0який моментти можеш їм зателефонувати — цеоднозначно круто. Однак, перш ніжздобувати фах журналіста, раджувивчитися на когось ще, скажімо, на

політолога чи економіста. У виборіпрофесії дослухайтесь насампереддо свого серця — воно знає, чого вихочете.

— Пам’ятаєте свій перший ефірна „Львівській хвилі”?

— Це був лютий 2014. Майдан. НічГніву. Я сиджу на дереві, бо звідтиліпше видно, готуюсь виходити назв’язок. Якісь хлопчики проходилиповз, на вигляд 809 років, і не дужецензурно до мене заговорили. Я забув,що в ефірі, й відповів їм їхніми жсловами. Але в студії це списали наемоції. Ось так свою кар’єру ярозпочав із матюків.

— За яким принципом Виобираєте людей для інтерв’ю?

— Я запрошую в студію тих, котрімені цікаві. Ліпше не запрошувати ні0кого, ніж запросити абикого. Скажімо,найкомфортніше спілкуватися було ізМирославом Кувалдіним, лідеромгурту „THE ВЙО”. Він вельми позитив0на людина. Найбільше не люблюефірити з політиками, їхні відповідізавжди прогнозовані. Вони приходять,гнуть свою лінію і просто використо0вують тебе як майданчик для вислов0лення. А з музикантів, крім Кувалдіна,крутим співрозмовником є ТарасТополя з „Антитіл”, львівські ж зіркибули у мене в студії по 150 разів. Дужене подобається, коли співрозмовникпочинає казати мені, що саме я мушув нього запитати, а що ні.

— Які конфузи траплялися з Вамипід час роботи на радіо?

— Якось я розпочав ефір із„Воістину воскрес!”, бо мікрофонувімкнули пізніше. Інший випадок: мійколега Доцик три місяці тому сплутавновину про Андрія Садового й хворогохлопчика, який теж зветься Андрієм. Іпідводка до новини про нашого меразвучала так: наш Андрійко важко0хворий. Отакий збіг обставин.

— Які навички необхідні дляжурналіста?

— Намагайтеся любити людей.Будьте готові до того, що доведетьсяспілкуватися з різними особами, уяких можуть бути інакші погляди, ніжу вас. Не переконуйте нікого у своїйправоті, бо в кожного своя правда.Вмійте вислухати. Цікавтесь усім, анасамперед людьми. Заводьтекласні знайомства і самовдоско0налюйтесь.

— Які книги порадите на „mustread”?

— Зараз я читаю щоденник АнниФранк. Ця книга — записи єврейськоїдівчинки про те, як вона переховува0лась від нацистів, жила на горищі йзрештою загинула в газовій камері.Після прочитання ти розумієш, що невсе в твоєму житті так погано. Крімтого, перечитав усі новели СтефанаЦвейга. Люблю Ремарка, Хемінгвея.Серед українських авторів улюб0леними є Андрій Любка, котрийгостював у моїй студії, поезія Жадана,Іздрик. Я не люблю читати на моніторі,волію тримати книжку в руках івідчувати її запах.

— Знаю, що Ви полюбляєтеподорожувати і відвідали вже 13країн. Поділіться враженнями.

— Востаннє за кордоном я був уквітні. Минулоріч відвідав Лісабон,Португалія. То фантастика. Це країна,де старість проводити найкраще, ботам тепло. Мандрую Україною, позаяку нас багато надзвичайних місць, якітреба побачити. Бо якщо ти не знаєшсвоєї країни, нащо тобі ті закордони?Нещодавно був у Щирці (містечкоЛьвівської області. — В. Д.). НеЛісабон, звісно, але люди там круті.Крім того, відвідав Амстердам, Єгипет.Планую поїхати в Ріо0де0Жанейро таНью0Йорк. Хоча я ніколи не заду0мувався над тим, аби жити в іншійкраїні. Там я чужий.

— Які плани у Вас на майбутнє?Хотіли би спробувати себе у ролітелеведучого?

— Так, але не зараз. Можливо, вів биякусь розважальну програму. Однак я невважаю себе супер0пупер крутимжурналістом. У моїй мові купа росіяніз0мів, полонізмів, галицизмів. Можу сказа0ти „тоже” замість „теж”, „шо” замість„що”. У кожного з ведучих є слова0пара0зити, які перетворюють на фішку. Однакнайбільше ми боремось із росіянізмами.Не дивлюсь телевізора і не купую газет.Моя мета як радіоведучого — підбадьо0рювати людей.

Досьє:Улюблена музика: електро;Улюблена співачка: Емма Х’юїт;Улюблений колір: синій і

помаранчевий;Улюблена футбольна команда:

„Нива Тернопіль” та „МанчестерЮнайтед”;

Хобі: колекціонує газети з$за кордону;

7 років займався бальнимитанцями;

Ненавидить оливки і смаженупечінку;

Має татуювання у виглядівишиванки на лівій нозі;

У майбутньому мріє завести кота.

Вікторія ДЯЧЕНКО,учениця 11�А класу СЗШ № 96

МАН і Я Грудень 2016 року 3

благодійність

Гостинець для воїна

„Солодкий” ярмарок

Незвичайний подарунок від святого Миколая З 20 грудня через перевищення епідпорогу захворюваності на ГРВІ серед дітей у школах Львова розпочавсякарантин. Як поставилися школярі до неочікуваної новини і чим займаються у вільний час? Ці питання язадала місцевим підліткам.

Марта Заранська, учениця 10 класу Класичної гімназії:— До карантину ставлюся загалом позитивно. Але при цьому постійно пам’ятаю, що попереду багато контрольних

робіт, тому незаплановані канікули доведеться надолужувати.У вільний час планую піти на день народження своєї подруги, написати наукову роботу, а також відвідати курси веб0

дизайну.Вікторія Дяченко, учениця 11 класу СЗШ № 96:— З одного боку, мені як одинадцятикласниці є можливість виспатись, водночас є „хвости”, які потрібно закрити.

У вільний час я сплю, ходжу до репетиторів, читаю книги, переглядаю фільми, куховарю.Олександр Орловський, учень 10 класу СЗШ № 98:— Моє ставлення, мабуть, більш негативне, аніж позитивне, адже кажуть, що потім на ці два тижні скоротять

канікули. Також закінчення першого семестру вимагає від школярів інтенсивної підготовки, яку забрав карантин. Апісля його завершення, думаю, почнеться велика метушня.

Якби мене не підвів мій комп’ютер, який раптово зламався і потребує ремонту, я б спокійно бавився у комп’ютерніігри. А так — багато читаю і гуляю з друзями.

Анастасія Шмотолоха, учениця 8 класу СЗШ № 93:— На грип цієї зими я не хворіла, ходила до школи і старанно вчилася, тому карантин для мене — початок канікул.

Отже, я рада, що відпочину. Але водночас доведеться надолужувати програмовий матеріал, пропущений під часвимушених канікул.

У вівторок я відзначала свій день народження, святкування якого триватиме й на вихідних. А серед тижня я простовідпочиваю, повторюю вивчене та виконую деякі хатні обов’язки.

Ярина САМАРИК,учениця 8�А класу ССЗШ № 93

опитування

Період новорічно*різдвяних свят — це час подарунків тащирих емоцій, коли кожен із нас може принести трішкимагії та радості у чиєсь життя. Мала академія наук у цідні провела акцію „Гостинець для воїна”.

З 13 до 19 грудня до Будинкувчителя, що на вул. Коперника, 42,приносили цукерки, печиво,фрукти та інші солодощі. До 0лучитися могли учні і працівникиМАН. Завдяки такій акції усі охочізмогли самі стати „Миколаями” та

зробити добру справу.Згодом усе, що з ібрали,

передали Центру волонтерськоїдопомоги при Військово0медичному клін ічному центріЗахідного регіону, де перебуваютьна лікуванні бійці АТО.

— Це вже другий рік поспіль МАНпроводить „Гостинець для воїна”.Раніше була благодійна акція„Миколай про тебе пам’ятає”, врамках якої ми допомагалимешканцям будинку пристарілих.Діти мали можливість поспіл0куватися з ними, поговорити,провести час. Можливо, згодом мизнову повернемося саме до цієї акції,але поки що допомагаємопораненим бійцям АТО, — кажеТетяна Хомик, керівник секціїжурналістики, учасниця „Гостинцядля воїна”.

Тетяна КУЛИК,учениця 10 класу

школи „Ерудит”

5 грудня 2016 року в НВК„ШколаAліцей „Оріяна” відбувсяблагодійний „солодкий” ярмаAрок з нагоди дня ЗСУ.

Схожі акції вже проводили убагатьох школах Львова, кожна зяких збирала кошти різним людямна необхідне лікування. Нашашкола вирішила допомогти бійцюЗСУ Назару Студенкову, який ужетривалий час лікується у Львів0ському військовому госпіталі.

Учні школи активно брали участьу ярмарку: вдома вони з батькамивипікали різні смаколики, а потімразом продавали їх у школі навеликій перерві. Взяти участь моглиусі охочі діти 5011 класів школи.

Загалом навчальний зак0лад зібрав кошти у сумі10784 грн.

Наступного дня міжучнями 110х класів від0булися змагання, присвя0чені дню ЗСУ, а учні 90Акласу прочитали напа0м’ять вірш і вручили за0роблені кошти бійцеві.

Солодощі, що не булипродані, передали длябійців, котрі проходиликурс лікування, а такожвипічкою поласували бійціу зоні АТО, для яких відправилипосилку разом із вітаннями відучнів0п’ятикласників.

Анна КОВАЛЬЧУК,учениця 9 класу

НВК „Школа�ліцей „Оріяна”

діти – захисникам

Грудень 2016 року МАН і Я4

мистецтво

лайфхак

Сергій Качура: „Нема поганого досвіду”

12345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901

МАН і Я РедакторТетяна ПАСОВИЧ

Комп’ютерна версткаЛьвівської обласної МАН

Адреса для листування: 79000м. Львів, вул. Коперника, 42Тел.: 225*56*81, 261*22*58.

Газета Львівської обласноїМалої академії наук

— Ви працюєте в театріуже багато років. Чи відAчуваєте таке ж хвилюAвання, як і вперше?

Так, перед першим вис0тупом трохи хвилюєшся,тому що вперше виконуєшхореографію. Пізніше —другий, третій раз — спра0цьовує досвід; вже не такстрашно, знаєш, на чомуробити акцент, на що звер0тати увагу, що не втратитив образі.

— Пригадуєте свій перAший виступ?

— Мій перший вихід насцену відбувся під часнавчання у Києві. Для менесцена була відкриттям — яніяк не міг зрозуміти, що я небачу гядачів, для мене тампросто чорна стіна. Не думавпро те, що хтось на менедивиться. А потім прийшлорозуміння, що я танцююперед людьми. І ти не маєшправа на помилку.

— Ви завжди хотілитанцювати?

— Це була мрія моїхбатьків. Оскільки в моєїмами не було можливостітанцювати, вона дала їїдітям. Спочатку був само0

2 грудня в Оперному театрі відбулась дуже красива балетнапостановка „Симфонія танцю”. Сергій Качура — один із головнихїї учасників — погодився відповісти на декілька запитань.

розвиток, потім гуртки, атам уже училище і театр.

— Що вам більше додуші — класика чисучасний балет?

— Однозначно класичнийрепертуар. Класика — цеоснова танцю. Вона збіль0шує координацію, яка за0кладена в артистові. Але,звичайно, актор повиненсаморозвиватись, це лягаєтільки на його плечі. Мійзнайомий сказав хорошуріч: „Існує класика, класи0цизм і сучасний танець.Можна поставити класи0цизм, але коли він станекласикою — невідомо. Хочанавіть сучасний балет,поставлений у потрібнийчас дуже давно, вже вва0жається класичним”.

— Сьогодні друга часAтина балету була більшсучасною, ніж перша.Давно ви берете участь усучасному балеті?

— Це перший. Але я йогодуже хотів танцювати. Цейстиль, сучасний модерн, неважкий, але й не дужепростий, він наповненийемоційно, чим відрізняє0ться від класики. В сучас0

ному балеті увага більшеприділяється емоціям, а вкласичному — техніці вико0нання.

— Ви звертаєте більшеувагу на відчуття чи натехніку?

— Безумовно, я відношусебе до артистів, які вико0нують свою роль із харак0тером і відчуттями.

— Є вистава, у якій вимрієте взяти участь?

— Я люблю працювати,виходити на сцену. Так, щобконкретний балет — ні,немає. Але я люблю нове.

— Як ви погоджуєтесьбрати участь у якомусьбалеті — зразу чи обмірAковуєте рішення?

— Я не можу відмовля0тися, тому що я на роботінасамперед. Я можу сказа0ти, що надаю перевагукласиці. Хотів би ГрафаАльберта (балет „Жизель”.— М.З.) чи Зіґфріда (балет„Лебедине озеро”. — М.З.)зіграти, більш ніж друго0планові партії, тобто той жеРотбарт в „Лебединомуозері”.

— С к і л ь к и ч а с у в ипрацювали, поки отриA

мали сольні партії?— Вчився в училищі 8 ро0

ків. До цього я всього 7 мі0сяців готувався до вступу,хоча конкурс був дуже вели0кий. Подав документи остан0ній, і мене взяли — успіх чиудача — не знаю. Я, як гово0риться, пройшов „і вогонь, імідні труби”. Брав участь укордебалеті, і в мімансі, і воперах танцював. А потімвже, коли я поступовонарощував досвід і доробки,на мене почали звертатиувагу педагоги.

— Яку би ви дали пораAду тим, хто хоче танцюAвати балет і не знає, зчого почати?

— Якщо людина хочезайнятися балетом, вонаповинна фанатично йоголюбити. Не просто виріши0ти раптом піти в балетнушколу. Там допомагаютьрозвинути здібності, алеголовне — особисте ба0жання людини, воно допо0може досягнути успіху,навіть якщо нема задатків.Ідіть до своєї мети, не0зважаючи ні на що. Вкла0дайте в себе знання йрозвивайте свої можливос0ті. Нема поганого досвіду —весь він хороший.

Марта ЗАРАНСЬКА,учениця 10 класу

Класичної гімназії

Топ�5 корисних подарунків для журналістаРіздвяні свята — час відпочинку і подарунків. Якщо у

Вашому колі друзів є працівник ЗМІ, то важливо непрогадати із презентом, зробивши його максимальнопрактичним і водночас креативним. Пропоную підбіркунайкорисніших дарунків для журналістів.

1. Блокнот.Хоча усе комп’ютеризовано, ґаджет може підвести у

найнесподіваніший момент, тоді як записник завжди підрукою. Коштуватиме він залежно від якості, кількостісторінок та виробника від 100 до 500 грн.

2. Флешка.Лише журналісти можуть зробити відео короткої події на

500100 Гб. Крім того, купа документів, презентацій, записівінтерв’ю, котрі є не менш важливими! Тож, даруючижурналістові флешку, Ви ніколи не прогадаєте. А даруючикреативну флешку, не лише додасте більше простору длятворчості, а й створите веселий настрій для Вашого друга0писаки.

3. Сертифікат на фотосесію.Кому з нас не хотілося б мати красиві фотографії? Це і

нові аватарки в соцмережах, і знімки для роботи, і вдомау рамочці… Застосування гарним світлинам завждизнайдеться. А після фотосесії у знавця цієї тонкої справихороший настрій і поповнення стрічки у соцмережахновими знімками гарантоване.

4. Маркерна дошка.Корисна річ і на роботі, і вдома. Маркерну дошку можна

використовувати для нотаток про надважливі зустрічі,записування побажань і різних мотиваційних штук.Коштуватиме від 160 до 350 грн. залежно від розміру. Незабудьте купити і кілька маркерів для дошки.

5. Журналіста, як і вовка, ноги годують. І голос. І мото0рика пальців. Тож незайвими будуть теплі шкарпетки (відеалі з оленями — на різдвяний мотив), в’язаний шарфі рукавиці. Захищений від холоду писака буде щировдячний Вам за такі влучні й найголовніше — тепліпрезенти.

Вікторія ДЯЧЕНКО,учениця 11�А класу СЗШ № 96