МАН і ЯCічень 2017

Газета Львівської обласної Малої академії наукЗаснована у грудні 2001 року

манівські події журналістика

Êâåñò äëÿ þíèõ ³ñòîðèê³â Професію слідобирати серцемЩе з дитинства мене цікавило

питання: ким я буду, коливиросту? Воно актуальне длямене і донині.

Я приміряла на себе багаторізних професій. У сім роківпрагнула стати ветеринаром,оскільки дуже люблю тварин.Згодом зрозуміла, що не зможузавдати звірятам болю, скажімо,зробивши укол. Через деякий часмені до рук потрапив фотоапарат, ія бігала з ним, фотографуюучи все,що мене оточувало. Неважкоздогадатися, що мені кортіло статифотографом, але і це бажаннярізко минуло.

У четвертому класі вчителькаукраїнської мови сказала намвідшукати якусь цікаву легенду.Поки усі діти переписували зінтернету, я вирішила написати їїсама. На другий день мій твір усімтак сподобався, що його визналинайкращим. Саме тоді я вирішилапродовжити писати. Загалом цебули вигадані, дитячі історії, якінічого не варті. Але саме вонистали у моєму житті великимпоштовхом до вибору професії.

На сьогодні я чітко вирішила, щожурналістика — це і є та самапрофесія, якій я готова при*святити своє майбутнє. „Чомусаме журналістика?” — таке пи*тання я часто чую від людей, якімене оточують. І сама почалашукати на нього відповідь.Безумовно, хороший журналістотримує непогану зарплату, але цене основний стимул у виборіпрофесії, яка мене манить. На моюдумку, професію слід обиратисерцем, і я свій вибір уже зробила.Мені подобається спілкуватися злюдьми на різні теми, але щебільше подобається залишатисянаодинці з листком паперу. Аперевірити свої можливості явирішила саме в Малій академіїнаук.

Ярина САМАРИК,учениця 8�А класу

ССЗШ № 93

24 січня відбулася екскурсія та історична гра у форміквесту Львівським музеєм історії релігії для юнихісториків, слухачів секції історії МАН.

У Львівському музеї історії релігії24 січня побували усі охочі учні 10*11класів — слухачі секції історії МАН.Для них спершу було проведеноознайомлювальну екскурсію музеєм.Юні історики мали змогу побачити навласні очі давні рукописи, цінні книги— Біблію, Коран, Талмуд, картини таікони й популярну родзинку музею —справжнісінькі людські рештки,захоронені в парі, так би мовити,Ромео і Джульєтта. Школярі відкрилидля себе багато цікавого й піз*навального з історії життя нашихпращурів. Детальні розповіді провизначних постатей в релігії, легендипро них зацікавили юних істориків ізмусили замислитись кожного провнесок тієї чи іншої події у нашій історії.

Після ґрунтовної екскурсії прийшовчас на розважальну частину —історичну гру у формі квесту музеєм.Школярам запропонували поділитисьна три команди по три людини у кожнійта ознайомили з завданнями. Негаючи ані хвилини, учні почалиметушитись і шукати відповіді засклом, у прямому значені цьогослова. Чого вони тільки не робили: іщонайбільше зображень Юріївшукали, і богів на Олімпі лічили,

навіть кількість свічок рахували нарізних єврейських свічниках, наприк*лад, юні історики дізналися, щосвічник Менора має 7 свічок…

Найлегшим, на думку учасників,виявилося завдання, у якомупотрібно було процитувати усім відоміслова Юлія Цезаря „Veni, vidi, vici”, зяким справилися усі без виняткукоманди. Квест тривав близько 40хвилин, але й цього було дуже мало.Адже учасникам кортіло ще зали*шитися в музеї й відчувати себесправжніми шукачами (у нашомувипадку — відповідей).

Одна з учасниць Марія Моравськасказала:

— Було б доречно пояснювати йознайомлювати дітей із різнимирелігіями ще в школі, такими якбуддизм, іслам чи іудаїзм, наприклад.Щоб розширити світогляд дитини,адже знань лише про християнствозамало.

Слухачі секції історії з задово*ленням і користю провели час,збагативши себе новими та цікавимизнаннями.

Христина ЯВОРСЬКА,учениця 11�Б класу СЗШ № 70

Січень 2017 року МАН і Я2

секції МАН

напередодні захисту

Фізика — це все навколо нас

„Наукова робота — добра можливість проявити себе”

„Фізика занадто важка для фізиків!” — сказав німецькийматематик Давид Гільберт. Учні МАН мають можливістьпоглиблено вивчати і досліджувати цю науку. Нам вдалосяпоспілкуватися з керівником секції фізики Тетяною Попель,яка розповіла, які плюси вивчення такої, на перший погляд,складної науки.

— Тетяно Петрівно, які перевагинавчання на секції фізики? Як цевпливає на подальше навчання вуніверситеті?

— Фізика — це наука про природу,про явища, що нас оточують, і про те,що відбувається навколо нас.Завдяки фізиці відбувається прогрес,ми маємо автомобілі, електричнесвітло, нові технології. Головне їїзавдання — пізнати закони природи,властивості речовин. Це наука, якапостійно розвивається, досліджує%ться. Якщо вона не розвиватиметься,не буде прогресу. Людина відкриладля себе вогонь, енергію вітру,Сонця, атомне ядро. Ми запрошуємошколярів у секцію фізики таастрофізики, бо тут вони отримуютьдодаткові знання, поглиблюють їх,пишуть науково%дослідницькі роботи,здобувають досвід, беруть участь унаших конкурсах та турнірах. Післявступу на фізичний факультет в

університеті їм уже легше навчатися.Деякі їдуть навіть на навчання закордон.

— Учні мають можливістьзайматися практичною роботою?

— Вони виконують лабораторніроботи, а також можуть спостерігатиза експериментами, які проводитьвикладач. Наприклад, як вирощуєтьсякристал. Школярі можуть займатисянауково%дослідницькою роботою підкерівництвом учених.

— У яких конкурсах беруть участьфізики з МАН?

— Конкурс науково%дослідницькихробіт, „Енергія і середовище”, „Intel%техно”. Є ще „Зоряний шлях” дляастрофізиків, є літні школи з фізики,астрономії, турніри, інтернет%турніри.

— Чи є у дітей можливість поїхатиза кордон?

— Старшокласники маютьможливість поїхати за кордон. Дляцього треба мати бажання займатись

науковою роботою, брати участь урізноманітних конкурсах, ставатипереможцями на Всеукраїнськомурівні, а тоді — їхати на Міжнародніконкурси. Вже кілька років найкращіучні Малої академії наук беруть участьу міжнародному проекті „Малополь%ська ніч науковців” у м. Кракові, девони знайомляться з вишами міста,мають змогу взяти участь у науковихекспериментах, дослідах, демонстра%ціях досягнень у галузях фізики,енергетики, інженерії, побувати націкавих екскурсіях.

— Як проходить навчання угуртках?

— Є гурток астрономії і фізики.Старшокласники, котрі навчаються усекції, слухають лекції з демон%страціями, виконують лабораторніроботи, на практичних заняттяхрозв’язують задачі.

Тетяна КУЛИК,учениця 10 класу

школи „Ерудит”

У вівторок, 31 січня, у Львівськійобласній Малій академії науквідбудеться перший етап захистунауково*дослідницьких робіт.Учениця секції психології ЮліяЧернявська захищатиме роботувже вдруге. Вона розповістьчитачам про свою підготовку дозахисту.

— Юлю, насамперед, чому тивирішила обрати саме секціюпсихології?

— Для початку я хотіла дослідитипричини вчинків людей, що їхспонукає, що вони відчувають.Записавшись на секцію психології івідвідавши декілька занять, зрозу%міла, що це саме те, що я шукала.

— Чому ти вирішила писатинаукову роботу?

— Мені стало цікаво, як це — писатиїї, також хотіла перевірити свої знання,поповнити їх у сфері психології.

— Як думаєш, чи були минулогороку роботи, достойніші, ніж твоя?

— Так, були. Мені здається, цероботи переможця Андрія Жидачината учасниці другого етапу ОльгиСтадницької. Вони були дійснодостойними, я їх слухала з захоплен%ням, але, напевно, і моя робота булане менш достойною.

— На яку тему ти писала роботуминулого року? Чому саме на цю?

— Я обрала тему „Соціально%психологічні особливості суб’єк%

тивного відчуття самотності в підліт%ків”. Мені ця тема здалась близькою,а ще ніхто з викладачів не хотівпрацювати з темою „Ефект плацебо”,яку я пропонувала. Зі списку запропо%нованих тема про суб’єктивне відчуттясамотності в підлітків мені сподо%балась найбільше.

— Тобі цьогоріч легше писатироботу, ніж минулого?

— Ні. Цього року набагато%набагатоважче, тому що зараз навчання у школі

більш серйозне, попереду державнапідсумкова атестація, я відвідуюрепетиторів, ще більше часу приділяюнавчанню. Я кинула виклик самій собі,вирішивши перевірити, чи зможу я всеподолати. І я змогла. Робота написа%на, але це тільки одна частина справи,бо другою є успішно захистити її.

— На твою думку, чи допоможетобі на захисті минулорічнийдосвід?

— Я не думаю, що написання ізахист минулої наукової роботи щосьзмінить. Цього року в мене інша тема,не пов’язана з минулорічною. Назахисті переживатиму ті самі емоції.Правда, я маю досвід написання іоформлення матеріалу, сподіва%тимуся, що це допоможе.

— Що б ти порадила тим, хто вмайбутньому захоче писатинауково*дослідницьку роботу?

— Не бійтеся випробовувати своїможливості, в усьому шукайте позитивністорони. Науково%дослідницька робота— це не тільки перевірка ваших знань,а й добрий шанс проявити себе,довести собі: „Я зможу”. Це робитьсильнішим, дає стимул та досвід. Цеурок, що покладе початок вашимдосягненням, можливо, навіть у тійсфері науки, з якої ви писатимете роботу.

Олег СТАСІВ,учень 9&А класу НВК „Школа&

гімназія „Сихівська”

МАН і Я Січень 2017 року 3

всеукраїнський проект

міні�розслідування

Çì³íè ñâîþ øêîëó”Завдяки участі у Всеукраїнському проекті „Зміни своюшколу” від телеканалу „1+1” 22 навчальні заклади в різнихкуточках України перетворились на креативні освітнімайданчики для дітей. До участі у проекті долучилися й учнільвівської СЗШ № 70, у якій колись вчилася міністр освітиЛілія Гриневич.

Мета проекту — змінити інтер’єршколи на краще без значних на тевитрат. На думку учнівськогопарламенту нашої школи з йогоочільником Катериною Котовою,найкращим рішенням було бзмінити інтер’єр шкільної їдальні.Це місце, де учні проводять часпоміж уроками найчастіше. Тожми, учні СЗШ № 70, вирішилиоформити одну зі стін їдальні уформаті розмальовки%антистре%су.

Замість однотонної, похмуроїкоричневої стіни тепер у нас єкольорова панорама нашогоміста. А допомогли нам втілитицей проект у життя професійнідизайнери „1+1”, які створили длянашої школи оригінальний і цікавийескіз Львова. Робота над стіноютривала близько тижня. Спершустаршокласники чорними марке%

рами обводили контури, наведеніпроектором. В процесі ми помітили,що упущена важлива деталь — усімвідома львівська Ратуша. Але жбезвихідних ситуації для нашихшколярів не існує, тож домалювати

Ратушу довірили учню 11%Б класуЮрію Манишину, який на відмінносправився зі своїм завданням.Згодом усі охочі школярі могли наперерві доповнити, додати свій штриху загальну картину. Позаяк діти невідкладали фломастери з рук і безупину розмальовували стіну, воназасяяла новими барвами вже зачотири дні. Всі були охочі змінитисвою школу на краще.

Доповненням до розмальовки%антистресу стали горщики з поживноюзеленю, які учні прикріпили до

власноруч змайстрованого тину.Тепер діти можуть споживатипетрушку, салат, цибульку та іншіпрянощі відразу з горщика,доповнюючи свій обід вітамінами.

Дизайнерська їдальня обій%шлась нам усього за 2 грн. з учня.Кошти задля втілення проекту вжиття учнівське самоврядуваннязібрало, організувавши (вжедругий) шкільний „Ярмарок со%лодощів”.

Нагадую, що наша школа зма%гається у конкурсі за найкращийпроект, голосування на сайті„1+1” триватиме до 30 січнявключно. Головний приз — вдо%сконалення школи на суму 5 тис.гривень. Школу%переможця на%

звуть у ефірі „Сніданок з 1+1”. Томупросимо підтримати єдину львівськушколу № 70.

Христина ЯВОРСЬКА,учениця 11&Б класу СЗШ № 70

Скільки зіпсутих продуктів у сихівськихсупермаркетах?

Щодня люди купують у магазинах продукти. Ідалеко не завжди вони звертають увагу на термінпридатності харчів. Я вирішила перевірити, скількипротермінованих продуктів я знайду у сихівськихсупермаркетах. 14 січня 2017 року з 13:00 по 20:00я активно шукала зіпсуті продукти і хочу поділитисярезультатами.

1. „Наш Край”, вул. Коломийська, 2.У цьому магазині мені вдалося знайти протермінований

йогурт „Радимо” (11 банок), придатний до 13.01.17,маргарин „Maselko” (5 пачок), придатний до 08.10.16, тасир „Російський” (1 упаковка), придатний до 11.01.17.Температура в холодильниках %1.4 градуса.

2. „Сім%23", пр. Червоної Калини, 109.Тут знайшла лише ковбасну нарізку „М’ясний Стандарт”

(1 упаковку), придатну до 13.01.17. Але я зауважила, щотемпература в холодильних камерах +6.4 градуса.

3. „Два кроки від хати”, пр. Червоної Калини, 109.Приміщення в порівнянні з іншими супермаркетами

доволі невеличке і протермінованих продуктів такожнебагато. Печиво власного упакування (8 пачок),придатне до 13.01.17. Хлібці „Росток” (7 пачок), придатнідо 19.11.16. Температура в холодильнику становить %3.3градуса.

4. „Сільпо”, пр. Червоної Калини, 62.Протермінованими виявилися цукерки „Пташине

молоко” (2 упаковки), придатні до 05.01.17. Також усупермаркеті пошкоджені упаковки з продуктами, якініхто не поспішає прибрати. Ще я знайшламинулорічний хліб, виготовлений 23 грудня 2016 року.

Температура холодильних камер становить %3 градуси.5. „Арсен”, пр. Червоної Калини, 60.Тут протермінованої продукції виявилося дещо більше,

ніж у його попередників. Ковбаски напівкопчені„Кабаноси” (5 штук), придатні до 26.12.16, сосиски„М’ясний Хуторок” (4 упаковки), придатні до 10.01.17,йогурт „Дольче” (1 пляшка), придатний до 13.01.17,батончики польські „Pawelek” (4 штуки), придатні до21.12.16. Працівники супермаркету продовжують термінреалізації продуктів, наклеївши поверх фабричноготерміну придатності свій з новими датами.

6. „Фуршет” вул. Зубрівська, 38.Ця торгова точка стала лідером сьогоднішньої ревізії,

оскільки тут я знайшла аж 26 упаковок протермінованоїковбаси „Княжий”, придатної до 10.01.17. Печиво„Американер Мокко” також було зіпсутим (8 пачок),термін придатності закінчився 08.01.17. Потім я знайшласир „Рокфор” (3 упаковки), придатний до 13 грудня, тасир „Добродар” (4 упаковки), придатний до 13.01.17.Працівники цього закладу на цінниках рідко пишуть дати,доки продукт можна споживати. На прохання показатимені цю інформацію адміністратор вийняв з%під прилавкуякусь коробку, на якій були вказані ці дані.

Як бачите, у кожному супермаркеті я знайшлапротерміновані продукти. Хоч ці недоліки їх працівникамбуло б нескладно виправити, раджу покупцямпокладатися самим на себе, адже наше здоров’я — цепередовсім наш клопіт.

Ярина САМАРИК,учениця 8&А класу ССЗШ № 93

Січень 2017 року МАН і Я4

саморозвиток

Чи справді знання іноземних мов стало таким важливим усучасному суспільстві? Які мови найкраще вивчати? Про це далі внашій публікації.

Усе більше і більше ком%паній, навчальних закладівта різноманітних організаційналагоджують міжнароднізв’язки. Більшість робото%давців зараз вимагаютьобов’язкове знання інозем%них мов, найчастіше — ан%глійської. Проте навіть, якщоні, заповнений пункт прознання мов у резюме ніколине буде зайвим. Вмінняспілкуватися з іноземцями і,що найголовніше, розумітиїх допоможе вам не лише укар’єрі, а й у повсякденномужитті, значно полегшившиподорожі за кордон.

Проголосивши 2016 рокоманглійської, уряд вирішивпроводити більше конкусів,змагань та олімпіад, а такожзапровадити взаємнийобмін учнями міжнавчальними закладамиУкраїни та інших держав.

Низка таких заходів мала замету покращити знанняанглійської серед молоді танаселення нашої країнизагалом.

Майже у кожній україн%ській школі вивчають ан%глійську мову. Але, попри це,існує багато інших, якіможна вивчати і які доволіпоширені у світі.

1. Іспанська. Нею розмов%ляють близько 500 міль%йонів осіб, це друга най%поширеніша мова на землі.Іспанська є однією з шестиофіційних мов ООН. Її носіїживуть, крім Іспанії, у біль%шості країнах Південної таЦентральної Америки.

2. Арабська. Не часто вУкраїні зустрінеш людину,яка розмовляє арабською,адже ця мова не такапоширена і її не вивчають унаших школах, проте араб%

ська є рідною для 240 міль%йонів людей, а другою — дляще 50 млн. Вона є однією знайдавніших у світі і такожналежить до офіційних мовООН.

3. Китайська. НаселенняКитаю — найбільше у світі,що вже стає вагомоюпричиною для вивчення цієїмови. До того ж, ця країнамає унікальну культурнуспадщину, мистецтво, архі%тектуру та традиції, що наперший погляд можутьвидаватися дивними тахимерними європейцям.Вивчення китайської єодним із кроків до розумін%ня цієї різноманітної таяскравої культури.

4. Японська займає 9місце за кількістю носіївмови у світі. Для слов’ян%ських людей вона єнелегкою у вивченні тарозумінні, адже це зовсімінакший алфавіт, є відмін%ності у фонетиці та уписемності. Незважаючи наце, японська набуває попу%лярності, і її вивчає всебільше людей. Це відбу%вається здебільшого черезвплив унікальної культури,історії та кінематографу.

Переваги вивчення мовполягають не лише у роз%ширенні власного світогля%ду та можливості спілку%ватися з іноземцями під часподорожей. По%перше, цетакож стимулює роботулюдського мозку. Іноземнамова — це ціла система

невідомих нових понять таправил. Навчаючись, ви%

в%чаючи нові слова,читаючи книги, мистимулюємо мозковіклітини, розвива%ємоздатність мислити,сприймати текст, не пе%рекладаючи його, а розу%міючи поняття з контексту.До того ж, у поліглотів більшрозвинена пам’ять, аджепотрібно не лише сприйня%ти нову інформацію, а йаналізувати її та переноси%ти щойно вивчені слова зкороткочасної пам’яті вактивний словник. У людей,котрі знають кілька мов,також розвинена здатністьдо швидкого мислення тавиконання кількох завданьодночасно. Поліглоти спро%можні швидко переходити зоднієї мови на іншу,„змінюючи” при цьому складсвого розуму та думки. Вониначе „перемикаються наінший режим”. Одним ізплюсів вивчення іноземної єтакож покращення рідноїмови. Виникає можливістьпорівнювати спорідненіпоняття, ідіоми, фразео%логізми та вислови.

Вивчивши одну мову,легше опановуєш кожнунаступну. Особливо, якщовони належать до однієїсім’ї. Наприклад, українцямдоволі легко сприйматипольську, білоруську, азнаючи іспанську, не такскладно вивчити італійськучи португальську. Німецькийписьменник Й. Ґете сказав:„Скільки людина знає мов,стільки разів вона людина”.Головне — це мотивація табажання.

Тетяна КУЛИК,учениця 10 класу

школи „Ерудит”

Скільки людина знає мов, стільки разів вона людина

пошук себеКим я буду через 10 років?

Над цим питанням замислювався, мабуть, кожен.Хтось уже повністю та по пунктах розпланував своєжиття: кар’єра, сім’я, діти, а для когось майбутнє —це наступний місяць чи навіть тиждень.

З одного боку, я вже точно знаю, чим хочу займатися, аз іншого — повна невідомість та невпевненість. Світ тавсе навколо настільки швидко змінюється, що вирішитищось дуже важко. Як і всі, я люблю обмірковувати своємайбутнє. Звісно, воно буде не таким безхмарним талегким, як хочеться, на шляху до успіху трапиться багатоперешкод та труднощів, доведеться докласти чималозусиль і, що найголовніше, працювати, працювати,працювати.

Вже зараз можу сказати, що хочу пов’язати своє життяз журналістикою або з іншою професією, завдяки якійзможу розвиватися, відкривати для себе щось нове і,безперечно, спілкуватися з людьми та постійноперебувати у вирі подій. Це складна, виснажлива,втомлива праця, іноді сіра і рутинна, але, якщо це не

просто робота, а покликання, навіть найбільша втомабуде приємною. Не знаю, ким і де я буду у майбутньому,адже цього не знає ніхто. Це залежить від обставин, людейта, передовсім, від нас самих і від того, чого ми хочемота як сильно ми цього хочемо.

В цьому житті я прагну постійного та невпинногорозвитку, відкриття чогось нового, тому через десять роківя планую досконало знати мінімум чотири іноземні мови,зокрема англійську, іспанську, польську та французьку,мрію відвідати якнайбільше країн та пізнати різні культури.Вкладати у подорожі — це інвестувати у себе самого.

Але я не можу точно знати, що станеться через десятьроків, адже всьому і всім властиво змінюватись, так і моїбажання, мета в житті можуть набути кардинально іншихрис. Адже зараз такий вік, коли ти ще шукаєш себе і своєпризначення.

Тетяна КУЛИК,учениця 10 класу школи „Ерудит”

МАН і Я Січень 2017 року 5

поза домом

Переселенці з Донбасу, або Як вижити у „Бандерштаті”

Львів — найдешевше туристичне місто у світі!

До переселенців з окупованих територій більшість жителів з інших регіонів ставляться зобережністю та пересторогою. Як люди з Донбасу живуть у сучасній Україні, покинувшивласну домівку? Про це далі у моєму інтерв’ю з донеччанкою Любою Фоменко(на фото –праворуч), яка у свої 14 років не з книжок знає, що таке життя переселенки.

— Любо, що змусило тебе та твою родиннупереїхати з Донбасу та коли це відбулося?

— Це був час, коли воєнні дії тільки починалися,орієнтовно початок липня. Уночі ми прокинулися черезземлетрус, спричинений вибухами. Ми не знали, як натаке реагувати, і вирішили зачекати до ранку. На жаль,зранку вибухи лише посилилися, і ми вирушили уВолноваху. Там ми прожили близько тижня, навіть менше,але згодом війна дійшла й туди.

— Чому ти разом зі сім’єю вирушила саме до містаЛева?

— У Львові ми оселилися не одразу. Після Волновахипереїхали в Одесу до родичів. Там прожили близько трьохмісяців. Узагалі, було досить класно, але стався одиннеприємний випадок. Коли тато намагався знайти роботуна час проживання в Одесі, його надурили на чималу суму.Цей удар був досить відчутний для і так не стабільногосімейного бюджету. В пошуках кращого життя миподалися у місто Турка що у Львівській області. Мабуть,якраз там було найгірше, сама не знаю, чому. За дватижні ми вирушили до міста Лева.

— Чи важко було тобі освоїтися на теренах новогоміста?

— Звикнути до нового місця завжди важко. У Львові янічого надзвичайного не очікувала. Чекати на те, щохтось мене тут зустрічатиме з розпростертимиобіймами, було безглуздо, хоча це місто таки здивуваломене. Попри всі чутки про бандерівців, усі негативнівідгуки — тут дійсно чудово. Я ніколи не могла збагнути,як окремі індивідууми вигадують собі такі дурниці.Найгірше, що вони ще й іншим людям передають витвірвласної уяви, а ті слухають, не вимагаючи підтверджень.Насправді тут усе зовсім по%іншому. Тепер я розумію,чому Львів назвали культурною столицею України.Будівлі, площі, театри і, врешті%решт, самі люди… ВДонецьку вони простіші. Можна навести банальнийприклад: автобус, ти стоїш у натовпі, і тобі хтосьвипадково став на ногу. У моєму місті здебільшого все,що можна почути, це — „Ой”. Від львів’янина ж у такомувипадку почуєш: ,„Вибачте”, „Перепрошую”, „Яненароком” і так далі. Деколи навіть незручно стає черезце. Я ніколи не приховувала і не приховуватиму свогопоходження. Коли мене хтось питає, звідки я, то немаєсенсу приховувати очевидне. Я кажу прямо — з Донбасу.На це бувають різні реакції. Більшість простонамагається перевести тему розмови. Хтось розпитує,хтось ігнорує, а хтось починає підколювати. Зоднолітками я швидко здружилася, особливо протягомнавчального року.

— Чи звикла ти до наших свят і чи сильно різнятьсяміж собою звичаї на сході та на заході країни?

— Трохи, але не надто. А ось масштабність святкування

того чи іншого дня сильно відрізняється. У нас визначнаподія проходить скромно. Мер скаже декілька слів накамеру, побажає успіху, процвітання і розвитку нашомумісту і все. А у Львові? Та на площі Ринок стільки людей усвяткові дні, що їхня кількість трохи лякає. Як тількизнайдеться привід, у Львові і паради, і фестивалі, і якіськонцерти… Все, що хочеш. Жителям міста Лева лиш бирозважитись, проте це не той різновид розваг, який собіуявляє кожен. Це щось інше, щось надзвичайне. Мабуть,ця атмосфера свята відіграє велику роль.

— Як ти собі уявляла ідеальний Львів?— Якби я слухала все, що кажуть по телевізору, то Львів

мав для мене бути вірною смертю. Оскільки я цього неробила, то місто Лева я собі уявляла чимось елітним. Цебув для мене зразок культурної спадщини України. Колия приїхала сюди, першим ділом вирушила на площуРинок. Це було чудово! Разом із сім’єю ми пішли наекскурсію по підземеллю, потім піднялись на Ратушу,далі на Високий Замок. Я не дуже хотіла б покидати Львів,але дома комфортніше. Нехай там менш культурні люди,не так багато пам’ятників та екскурсій, але це мій дім. Яб дуже хотіла, щоб Донецьк став трішки більш схожим наЛьвів. У цьому місті я навіть почала знову говоритиукраїнською мовою і не збираюся це припиняти, колипоїду звідси. Львів таки дійсно — культурна столицяУкраїни!

Олександр ОРЛОВСЬКИЙ,&&учень 10 класу СЗШ № 98

подорожі

Вважається, що наше місто —культурна столиця України. Щорокумісто Лева відвідує близько півторамільйона туристів. Американськевидання Business Insider оголосилосписок найдешевших туристичнихміст у світі.

Львів посів у рейтингу перше місце.Тільки у цьому місті турист можезаплатити за житло усього 25 доларів,а за вечерю на двох лише 5 доларів!

Туристи також враженні вартістю таксі— 20 центів за кілометр поїздки.

На другому місці розташувалосямісто Приштина, що в Косово. Знятитам житло вам обійдеться вдвічідорожче — 56 доларів, харчуваннякоштуватиме 5 доларів, а поїздка утаксі — 1 долар за кожен кілометрпоїздки.

Бронзу рейтингу отрималаболгарська Софія. Ніч у готелі — 57

доларів, вечеря на двох коштуватиме11 доларів.

До цього рейтингу увійшли такожміста Іспанії, Італії, Праги, Португалії,Вірменії та ін. Найдорожче серед містцього списку — Вальпараїсо, що уЧилі, яке посіло 12 щабель. Таммандрівник за ніч у готелі заплатить113 доларів.

Олександр ОРЛОВСЬКИЙ,учень 10&А класу СЗШ № 98

Січень 2017 року МАН і Я6література

У творі Бредбері книги спалювали...Розвиток сучасного світу і технологій сприяє тому, що заразкожен має доступ до будь@якої інформації, яка йомупотрібна. Не обов’язково навіть читати повні версії книг — вінтернеті можна з легкістю знайти короткий зміст,критику, екранізації та детальний розбір твору. Чому вартотаки надавати перевагу книгам і як до цього ставитьсямолодь?

— Раніше я, без перебільшення,ненавиділа читати. Не бачила у цьомунічого особливого, адже мені більшеподобалося проводити час усоцмережах. Там дізнаєшся всешвидше, лаконічніше, — каже Дар’яАндрєєва, студентка 1 курсу Львів%ського професійного коледжуготельно%туристичного та ресторан%ного сервісу. — Проте одного разудивилася екранізацію першої частиниякоїсь трилогії, і після закінченнястрічки стало цікаво, як далірозвиватиметься сюжет. Ось так за двадні я прочитала більше 1000 сторінок,„проковтнула” на одному подиху.Згодом вирішила почитати й інші твори,за якими також дивилася екранізації.Що більше заглиблювалася в літера%туру, то більше, якщо чесно, розчаро%

вувалася в кінематографі. Режисери нетак майстерно передавали суть, ахарактери героїв позбавляли індиві%дуальності, перетворюючи тих находячі кліше. Мабуть, остаточновирішила змінити кіно на книгу післяпрочитання серії „Гаррі Поттера”. Дужелюблю екранізації, у них своя атмо%сфера. Ці фільми — частина могодитинства, проте книги — цеабсолютно інакше і набагато краще.Герої, характери, події сприймаютьсяпо%новому, більш повно, адже усідеталі, які вирізали при зйомках,можна тепер помітити. Зараз у моїйкімнаті безліч книг. Надаю перевагусучасній літературі, хоч читала ікласику. Це частина саморозвитку.Обожнюю Шекспіра, Гоголя, Пушкіната Сабатіні. Класику потрібно читатидля самоосвіти, а не лише черезшкільну програму. Зараз міжлітературою та фільмом я, безумовно,виберу книгу. Приємно розвивативласну фантазію, а не дивитися наготову картинку. Книги — великачастина мого життя, і я справді задово%лена тим, як вони на мене вплинули.

— Любов до читання мені привиламама, — ділиться Вікторія Палайда,учениця 2 року навчання секціїжурналістики МАН. — Вона завждиказала, що книга має бути гарною та

охайною, бо тоді у тебе виникаєбажання її читати. Окрім духовногонасичення, ти отримуєш і естетичнезадоволення. Вдома у мене великабібліотека. З дитинства звикла читатиі поважати книги. Зараз вони почаликоштувати більше, а часу на читання— менше. Більша його частина йде налітературу до ЗНО. Але є альтернативи.Наприклад, аудіокниги, які можнаслухати в громадському транспорті чивідпочиваючи вдома. Головне —бажання. У романі Бредбері „451градус за Фаренгейтом” книги спалю%вали, а ми їх краще читатимемо.Просто потрібно знайти саме ту книгу,яка тебе зацікавить. Є такі, які можна„проковтнути” за декілька годин, а є йтакі, до яких ніколи не доходять руки.Якщо знайдеш свій жанр чи свогописьменника, література стане при%вабливою.

— Мені завжди казали, що потрібночитати. Для загального розвитку, щобпоповнювати свій лексичний запас ідізнаватися щось нове, але книги —це не тільки нова корисна інформація,це дещо більше, — розповідає МаріяЧерній, учениця 11 класу ЗОШ № 11м. Умань. — Я знаю людей, які нази%вають книги своїми друзями. Доне%давна я не розуміла, чому вони таккажуть, але книги — це справді те, зчим ти проводиш невизначену кількістьчасу, який минає непомітно, бо тизахоплений історією, героями, сюжет%ними поворотами. Особисто менікниги допомагають організовувати свійчас. Намагаюся зробити все швидше іраніше, щоб згодом виділити час начитання.

Думки збирала Тетяна КУЛИК,учениця 10 класу

школи „Ерудит”

Чому я вирішив стати журналістом?Стоматолог, юрист, футболіст, економіст… Це

список професій, які я приміряв на себе, його можнапродовжувати годинами. Деякі відкинув, дізнавшись,як мало за таку роботу платять, інші просто несподобались. Зараз я знайшов професію, якаприноситиме мені матеріальну, фізичну і душевнукористь — це робота журналіста.

„Чим же привабила мене ця професія?” — запитаєтеВи.

По%перше, це дуже цікава робота, яка гарантує багатонових зустрічей, велику кількість нових і захоплюючихподій. Ніколи не знаєш, у яку точку країни, а може й світу,тебе відправлять, якою мовою доведеться спілкуватися із ким працювати. По%друге, це дуже відповідальна робота,оскільки матеріали, написані моєю рукою, читатимутьтисячі людей або мене бачитимуть по телебаченнюмільйони глядачів.

Обираючи між усіма напрямами журналістики,найбільше я собі вподобав спортивну тележурналістику.Я дуже люблю спорт, а особливо футбол. Стежу забагатьма футбольними матчами, чемпіонатами Європи ісвіту з футболу. Перегляд футбольного матчу безкоментаторського супроводу не був би таким цікавим,яким є насправді. Мені дуже подобається комента%

торська робота Віктора Вацка,футбольного журналіста теле%

каналу „Футбол”, та роботаведучого телепрограми„ПроФутбол” Ігоря Цига%ника. В майбутньому я хочубути схожим на цих двохталановитих тележур%налістів. Також я спосте%рігаю за Олімпійськимиіграми, зокрема заплаванням і фехтуван%

ням.Я прийшов у Малу ака%

демію наук на секціюжурналістики, щоб спробувати себе в цій сфері,дізнатися про журналістику якнайбільше.

Звісно, я ще не визначився з майбутнім фахом на всісто відсотків, але сподіваюся, що професія журналіста,яку я зараз приміряю на себе, буде останньою у спискуомріяних раніше.

Павло ЧУБКА,учень 10&А класу ЛУГГ ім. О. Степанів

вибір фаху

МАН і Я Січень 2017 року 7

майбутнє

Äîçâîëüòå ïîìð³ÿòèНевисока молода жінка

сиділа за письмовимстолом у своїй квартиріу Львові. Осіння ме*ланхолія цього рокуобійшла її стороною —надто багато подій відбу*валося, щоб перейма*тися дрібницями. Свіжо*зварена кава на її століприємно поширюваласвій аромат по всійквартирі.

У кімнаті домінували білі,коричневі й сині відтінки, хочне бракувало і зеленого —кольору креативності. Тутбуло безліч новітніх засобів,та попри це у квартирі пану%вав затишок.

Дівчина повільно допи%вала каву, розмірковуючи надчимось і неуважно дивлячисьу вікно. Та ось її погляд упавна карту над столом, на якійвона кольоровими стіке%рами позначала місця, яківже встигла відвідати. Вонапідвелась, і її рука самапотягнулась і легенько

торкнулася напису „Нью%Йорк”. Місто її мрії. Та чипощастить їй там колисьпобувати? Правда, вона вжепочала співпрацювати здеякими американськимигазетами. Попри всі її сум%ніви, вони далі підтримувализв’язок і незабаром мавприйти лист із відповіддю.Паперовий. Дивина в нашчас, чи не так? Але вона са%ма про це попросила вздивованих американців.Вона підсвідомо сподіва%лась, що така звична здитинства дрібничка при%несе їй удачу.

Дівчина прибрала руку,підійшла до дзеркала і по%правила неслухняне пас%мо. Вона відчутно зміни%лася з часів підлітка, не%впевненість зникла, хочаіноді ще прослизає повз їїконтроль. Дівчина небоячись експерименту%вала з зовнішністю і та%ки знайшла свій образ.

Вона задоволено усміхну%

лася своєму відображеннюі підійшла до столу. Обе%режно відсунувши шухляду,вона дістала товстелезнийчервоний зошит, якийберегла, як зіницю ока —свою, уже відредагованукнигу. Дівчина невпиннопрацювала над нею кількароків, вкладаючи в книгунайкраще, що в неї було. Вглибині душі вона пишаласьтим, що було на сторінках іміж ними, але само%критичність не дозволяла їйнадіслати її кудись. Вонарозгорнула зошит, пробіглаочима кілька рядків, але їїувага була зосереджена начомусь іншому — поглядзнову був спрямований увікно. Вона думала просвоє майбутнє.

Теперішнє її теж влашто%вувало — вона працювалана місцевому телебаченні,кілька років тому успішнозакінчила навчання впольському університеті,дівчина багато подорожу%

вала, бувала на багатьохконцертах — але це було невсе, вона не відчувала, щодосягла свого максимуму.Тому їй потрібно рухатисьдалі. Її погляд ковзнувсвітлинами, розклеєнимина стінах. Ось вона зрідними, тут — із близькимидрузями, з якими това%ришувала ще зі школи і якіне переставали дивувати імотивувати її; далі — зпольськими товаришами,там із коханим…

Вона з якимсь незро%зумілим сумом подумала,що частина її мрій вже збу%лась. Крім того, нещодавновона побувала в Лондоні —ще одному місті її дитячихмрій. Чомусь саме ця згад%ка сповнила її рішучістю, івона знову повернулась дороботи. Дівчина усміхну%лась — адже залишилосяще стільки всього, що їйслід зробити…

Анастасія САГАЙКО,учениця 9&Б класу

СЗШ № 9

книжкова полиця

Зустріч, яка змінила усе їхнє життядля них обох це було лишетимчасово: її робота, а унього життя…

Одного дня дівчина діз%нається, що Вілл уже якосьнамагався вчинити само%губство і планує закінчитисвоє життя у центрі Dignitas,швейцарській організації,яка пропонує людям ізважкими формами інвалід%ності можливість померти,здійснивши асистованесамогубство. Це змушує їїзамислитись: „Невже життяможе бути настільки нік%чемним, щоб хотіти із нимпопрощатись?” Саме тодівона зрозуміла: у неї є лишедекілька місяців, і за цей короткий час вона повинна бутидля нього не просто доглядальницею, а людиною, яказмусить його по%справжньому жити.

2016 року вийшла екранізація книги з однойменноюназвою. Режисер — Теа Шеррок. Фільм став її дебютом.Часто трапляється, що екранізація позбавлена тихдеталей та моментів, що роблять книгу цікавішою. Протеце не про цей фільм. Чудова гра акторів Емілії Кларк,Сема Клафліна та багатьох інших змусять вас невідриватись від екрану.

Фільм наповнений не лише драматичними моментами,а й навіть комічними, особливо міміка головної героїні.Проте сльози не оминуть вас. Це не лише фільм пролюбов. Він про жагу життя. Про довгу боротьбу однієїлюдини та повноту життя й усмішку іншої.

Також Джоджо Мойес написала продовження роману,яке називається „Після тебе”.

Христина МАЛИШ,учениця 10&А класу СЗШ № 48

„Живи на повну. Просто живи”. Саме цимисловами закінчується роман англійськоїжурналістки, який розійшовсяпівмільйонним тиражем уже в перші місяціпісля виходу. Книга увійшла до спискубестселерів „Нью@Йорк Таймс” і булаперекладена 39 мовами. Українськоювидана 2016 року й одразу припала до душібагатьом читачам.

384 сторінки читаються на одному подиху, ви й непомітите, як цілковито зануритесь у романтичну історіюЛуїзи Кларк — звичайної дівчини з бідної сім’ї та ВіллаТрейнора — багатія, якого прикувала до інвалідного візкаавтомобільна аварія. Вони жили звичайним життям,допоки не зустріли один одного.

„Підштовхуй себе. Не засиджуйся”. Саме цього пара%лізований Вілл вчить Луїзу, свою молоду доглядальницю.Вона мешкає з батьками, знає напевне, скільки кроківвід зупинки до її будинку, але навіть не уявляє, як воно —жити на повну. У неї безліч турбот: вона втратила роботу,хоч була єдиною, хто працював у сім’ї, живе у комірчині тазустрічається з Патріком, проте розуміє, що не хотіла бпровести решту життя із ним. А Вільям після жахливоїаварії цілком втратив сенс життя, забув, що таке кохати істав збайдужілим циніком. Такими вони були до зустрічіодне з одним. Але головне — якими стали!

Луїза Кларк була незвичайною дівчиною, трохи дива%куватою, про що свідчили її стиль одягу та манери. Щеспочатку дівчина ніяк не могла порозумітись із Вільямом,часто у неї нічого не виходило і, здавалось, дівчина раночи пізно, але покине цю роботу — доглядати хворогочоловіка, проте поступово він стає відкритим до Лу. Але

Січень 2017 року МАН і Я8

12345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789011234567890123456789012345678901212345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890112345678901234567890123456789012123456789012345678901234567890121234567890123456789012345678901

МАН і Я РедакторТетяна ПАСОВИЧ

Комп’ютерна версткаЛьвівської обласної МАН

Адреса для листування: 79000м. Львів, вул. Коперника, 42Тел.: 225@56@81, 261@22@58.

Газета Львівської обласноїМалої академії наук

спорт

фотофакт

Селфі без Мессі та компанії

Крижана пісня у Львові18*19 січня у Львові відбувся п’ятий конкурс льодових скульптур.Два дні шестеро скульпторів у центрі, біля головної міської ялинки, створювали

крижані скульптури. Кожного року таке дійство цікаве та особливе, адже змінюєтьсясклад скульпторів і тематика.

Цьогорічна тема змагання – „Крижана пісня”. Кожен із митців намагався передатидух Різдва в об’ємних композиціях із льоду. Усі охочі мали змогу оглядати мистецькішедеври. Глядачі й визначили переможця.

Найкращою публіка назвала композицію „Казкова колискова” львівського художникаЮрія Царенка.

Якщо ви ще хочете встигнути побачити льодові скультури, поспішайте, адже стоятимутьвони в центрі Львова ще недовго, залежно від погодніх умов.

Христина МАЛИШ,учениця 10 класу СЗШ № 48

9 січня 2017@го року в Цюриху Міжнародна федерація футболувручала нагороди найкращим футболістам, тренерам, клубам іфанатам світу за досягнення в 2016@му році.

Головну нагороду здо%був Кріштіану Роналду.Його визнали „Гравцемроку ФІФА%2016”. Запідсумками голосування,нападник „Реалу” ізбірної Португалії випе%редив Ліонеля Мессі таАнтуана Грізмана. ДляРоналду це вже третянагорода від ФІФА.Раніше у цій номінації вінставав найкращим у2013%му та 2014%му ро%ках. У своїй промовіподякував колегам поклубу та збірній, а такожсвоїм суперникам і сім’ї.„Я не можу забути цейнеймовірний рік. Дякуюза те, що голосували замене”, — сказав він.

Вдруге поспіль найкра%щою футболісткою середжінок, за версією тренерівта футболістів, а такожжурналістів і вболіваль%ників, стала гравець „Х’юс%тон Деш” та жіночої збірноїСША Карлі Ллойд.

До символічної „Збірноїроку%2016” увійшли одразуп’ятеро гравців „королів%ського клубу”. Окрім зір%кового Роналду, це за%хисники Серхіо Рамос таМарсело, а також хавбекиТоні Кроос і Лука Модрич.

Друге за чисельністю пред%ставництво у команді ФІФА— у „Барселони”: ЛіонельМессі, Луіс Суареc, АндресІньєста та Жерард Піке.Проте на спільному селфіїх не було, оскільки вони неприбули до Цюриха. Післянічиєї з „Вільяреалом” зірки„Барселони” вирішили, щоїм краще зосередитися нароботі та підготовці донаступних матчів. Допов%нили список воротар„Баварії” Мануель Нойер тазахисник „Ювентуса” ДаніАлвес.

Найкращим тренеромроку став наставник„Лестера” Клаудіо Раньєрі.Нагороду вручив сам ДієгоМарадонна. Він провівчудовий сезон в англійськійПрем’єр%лізі — разом із„лисами” сенсаційно ставчемпіоном. Досягненняіталійця оцінили вище заздобутки Зінадіна Зідана,котрий виграв ЛігуЧемпіонів із „Реалом”, таФернанду Сантоша, підкерівництвом якого збірнаПортугалії перемогла на„Євро%2016”.

Німкеня Сільвія Найдвизнана найкращим жіно%чим тренером у 2016 роціза версією ФІФА, оскількина чолі збірної Німеччинитріумфувала на Олімпій%

ських іграх в Ріо.Нагороду „Фейр%плей%

2016” отримав колум%бійський футбольнийклуб „Атлетіко Насьйо%наль”. Клуб із Медельїнивідмовився від титулупереможця „Копа Су%дамерікана%2016” накористь бразильськоїкоманди „Шапекоенсе”,більша частина якоїзагинула в авіакатастро%фі по дорозі на першийматч фіналу цього тур%ніру.

Та це ще не всі відзнакицього футбольного ве%чора. „Нагороду іменіФеренца Пушкаша” занайкрасивіший гол ми%

нулого року виграв ма%лайзієць Мохд Фаїз Субрі зкоманди Пенанг. „ПреміюФІФА” за видатну кар’єру зрук Андрія Шевченкаотримав бразильськийфутзаліст Фалькао за свійдвадцятисемирічний вне%сок у розвиток спорту іфутболу зокрема. А фа%нати „Борусії” та „Лі%верпуля” — найкращі у2016%му році.

Павло ЧУБКА,учень 10&А класу ЛУГГ

ім. О. Степанів