Солоспівconservatory.lviv.ua › wp-content › uploads › 2015 › 10 › solospiv... ·...

СолоспівКультурно-мистецький часопис кафедри сольного співу

Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка №3 (17) №4 (18) вересень-грудень 2014 року

СТОРІНКАМИ ВОКАЛЬНОЇ ОСЕНІ…Восени 2014 року на кафедрі сольного співу ЛНМА ім. М.В.Лисенка вирувало активне концертне і творче життя. Підтвердженням цього є значна кількість концертів класу окремих педагогів (професора М.О.Логойди, старших викладачів Б.Й.Косопуда, Л.О.Коструби), концертів-іспитів аспірантів (А.Блик-Корнутяк, А.Носової, Т.Загороднього, Ван Юй, Чжень Цзюнь Цзюнь та ін.) і закордонні виступи студентів нашого факультету. На двох з них варто

зупинитись докладніше.

19 жовтня 2014 р. у нор-везькому місті Тромсьо (Tromsø) у рамках міжна-родної співпраці нашої ака-демії з консерваторією цьо-го міста відбувся виступ ма-гістра Дмитра Кальмучи-на (клас народного артиста України старшого виклада-ча С.М.П’ятничка та профе-сора М.О. Логойди). У його виконанні прозвучали арії з опер та ораторій (зокрема, арія Дон Жуана «Fin chan dal vino» з однойменної опе-ри В.А.Моцарта, речита-тив та арія Рікардо «O dove fuggo io mai…» з опери «Пу-ритани» В.Белліні, арія Ілії «Ist nicht des Herrn Wort wie ein Feuer» Ф.Мендельсона з однойменної ораторії), та камерно-вокальні компози-ції («Солдат» Р.Шумана, цикл з 8 поем Р.Штрауса, «Ман-дрівник» Я.Сібеліуса, «Langs ei a» Е.Гріга, «Ночь печаль-на» С.Рахманінова, «У мене ти в думках» М.Завалішиної). Партію фортепіано викона-ла магістр Юлія Сухорукова (клас спеціального форте-піано доцента О.Б.Пилатюк, клас концертмейстерства професора Я.С.Матюхи).

Другий знаковий кон-церт за участю представ-ників нашої академії від-бувся у Німеччині, в рам-ках Міжнародної наукової конференції «Сприйняття Л.Бетховена у Центральній та Східній Європі» в Інсти-

туті Музикознавства Ляйп-цігського університету, в якій взяла участь професор, доктор мистецтвознавства Л.О.Кияновська з доповід-дю «Літературні рефлексії музики Л.Бетховена в укра-їнській культурі ХІХ – ХХ століть».

В рамках цієї конферен-ції 25 жовтня 2014 р. у Вищій школі музики і театру іме-ні Ф.Мендельсона відбувся концерт «Beethoven an der Via regia» за участю співаків з Ляйпціга, Кракова та Льво-ва. Кафедру сольного співу нашої академії гідно пред-ставила студентка 4-го кур-су Наталія Кухар (клас про-фесора Л.Ф.Божко), квінте-сенцію програми якої ста-новили твори Л.Бетховена (арія Марцеліни «O wär ich schon mit dir vereint» з опери «Фіделіо», пісні «Neue Liebe, neues Leben», «Andenken», «Mit einem gemalten band»), також со-

лоспіви українських компо-зиторів («Горить моє серце» Я.Лопатинського, «Нічого, нічого» М.Лисенка). Партію фортепіано майстерно ви-конав провідний концерт-мейстер, кандидат мисте-цтвознавства Степан Солан-ський.

За відгуками закордон-них колег, Д.Кальмучин та Н.Кухар продемонструва-ли відмінну вокальну техні-ку, вільне артистичне воло-діння, добре розуміння ви-конуваної музики. Варто за-уважити, що усі твори зву-чали мовою оригіналу. Осо-бливе захоплення виклика-ли твори українських ком-позиторів, позначені ціка-вими творчими знахідками, неповторним національ-ним колоритом. Окремо було відзначено високий фаховий рівень концерт-мейстерів.

У даний час під твор-чим керівництвом профе-

сора М.О.Логойди відбува-ється підготовка магістра Ярослава Папайла до висту-пу в Ляйпцігу з вокальни-ми творами Едварда Гріга. Природно, що велика ува-га приділяється роботі над правильною вимовою.

Хочеться побажати сту-дентам нашої кафедри і на-далі брати активну участь у проектах на кшталт вище описаних, позаяк вони сприяють взаємообміну во-кального досвіду, тіснішо-му мистецькому взаєморо-зумінню та глибшій націо-нальній самоідентифікації, що у нашій державі в даний час є особливо важливим і цінним.

Людмила БОЖКО,народна артистка України, професор,завідувач кафедри

сольного співу ЛНМА ім. М.В. Лисенка

«За для цього варто їхати до Львова» Так інтригуючи «Український центр підтримки музейної справи» на своєму сайті прорекламував заходи, які відбулися у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові 14, 16 листопада 2014 року в рамках міського фестивалю «Ніч у Львові». Два листопадові вечори – «Зустріч з Маестро» і «Мелодії Мирослава Скорика» – були наповнені звуками музики

одного з найвидатніших сучасних композиторів.

Особиста присутність Мирослава Скорика з дру-жиною Адріаною 14 лис-топада уможливила жваве спілкування шанувальни-ків творчості композитора із своїм кумиром: насправ-ді не багатослівним, але

2 стор. Солоспів № 3, 4 (17, 18) вересень-грудень 2014 року

Продовження на 3 стор.

Видатному композито-рові сучасності – майстру українського музичного те-атру ХХ століття, члену Спіл-ки композиторів України, авторові 13 опер, 8 балетів, 3 симфоній Віталію Губарен-ку –13 червня 2014 року ви-повнилося б 80.

Митцю належить чільне місце серед оперних ком-позиторів України ХХ сто-ліття. На думку професора Л.Кияновської, кожна з його 13-ти опер «приваблює не-банальним, своєрідним ви-рішенням у поєднанні му-зики і сценічної дії, відпо-відним до індивідуально-го задуму і вибору сюжету». Для більшості опер лібре-то писала його дружина Ма-рія Черкашина-Губаренко. Окрім оперного жанру, композитор звертався та-кож до інструментальної та камерно-вокальної музи-ки. Професор Л.Кияновська відзначає, що в них компо-зитор, зокрема, проявив ін-терес до українських фоль-клорних обрядів (симфоніч-на поема «Купало»), інтим-ної лірики українських по-етів (вокальні цикли «Квіти і настрої» на слова І.Драча, «Осінні сонети» на слова Д.Павличка, «Простягни до-лоні» на слова В.Сосюри).

Моноопера (монодра-ма) «Листи кохання» (1971) за новелою Анрі Барбюса «Ніжність», що цього вечо-ра була виконана в рамках фестивалю, стала без пе-ребільшення найпопуляр-нішим твором композито-

дуже цікавим співрозмов-ником. Перегляд докумен-тального фільму «Мирос-лав Скорик/Прогу-лянка» (автор філь-му Б.Гнатковський) – спонукав до вір-туальної подоро-жі музичним Льво-вом, даючи мож-ливість відчути «львівський дух» композитора, за-нуритися у його творчий процес. Достойне виконан-ня творів митця за-безпечили першо-рядні музиканти:

Лідія Футорська (скрипка) і Сергій Хоровець (кнопко-вий акордеон). Вони ж до-

помогли створити камерну атмосферу салону Соломії-ного дому. Мабуть, саме та-

кий формат – поєднання ви-сокого мисте-цтва з атмос-ферою родин-ного затиш-ку – викли-кало потребу у частини пу-бліки прийти ще раз на зу-стріч з мисте-цтвом компо-зитора 16 лис-топада.

Мирослав

Скорик є частим і бажаним гостем Музею, учасником багатьох заходів. Адже, Ма-естро доводиться племін-ником Соломії Крушель-ницької, якій завдячує, як сам згадує , своїм входжен-ням у світ музики…

Олександра КИРИК, ст . наук. співробітник

Музично-меморіального музею Соломії

Крушельницької у Львові

ВЕЧІР КАМЕРНИХ ОПЕР (пам’яті В. Губаренка та І. Кушплера)

26 вересня 2014 р. у Львівській філармонії «Вечером камерних опер» (Моноопера «Листи кохання» В.Губаренка та камерна опера Дж.Менотті «Телефон») відкрився цьогорічний ювілейний ХХ Міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти». Особливість цього вечора полягала насамперед у тому, що він був присвячений світлій пам’яті двох видатних українських митців – композитора Віталія Губаренка та оперного співака Ігоря Кушплера.

На фото:Мирослав Скорик та

Олександра Кирик

ра, який виконували на сце-нах не лише України, але й за її межами. Не зважаючи на безумовний успіх, моно-опера вже понад десять ро-ків не звучала у Львові. Тому такою важливою видаєть-ся ініціатива дирекції фес-тивалю спільно із Акаде-мічним симфонічним орке-стром Львівської філармо-нії під батутою Юрія Бер-вецького. Солістка – Анна Шумаріна (сопрано) – ви-пускниця Львівської націо-нальної музичної академії ім. М. В. Лисенка (клас соль-ного співу проф. А.Ю.Дашак, клас сольного та камерного співу доц. М.АЖишкович); двічі лауреат Всеукраїн-ського конкурсу солістів-вокалістів ім. О.Петрусенко, лауреат Міжнародного кон-курсу «Мистецтво XXI сто-ліття» (ІІІ премія). Навчає во-калу у Львівському держав-ному училищі культури і мистецтв. Поборюючи хви-лювання, співачка в ціло-му показала добрий профе-сійний рівень, переконливе

відтворення образу, краси-вий тембр голосу.

Не менш цікавим та за-хоплюючим було виконан-ня камерної опери Джан-карло Менотті (1911-2007) «Телефон». Її автору, амери-канському композиторо-ві італійського походження, слушно приписують роль одного із рятівників опер-ного жанру в ХХ столітті. За свою довгу творчу кар’єру він створив 26 опер. «Теле-фон» (1947), – за словами Л.Кияновської, – незважаю-чи на більш як півстолітню відстань від часу його ство-рення, «своєю проблемати-кою засвідчив актуальність для сучасного слухача, який у вік комп‘ютерних техноло-гій часто стає щораз більше роз‘єднаним. Цьому спри-яє і універсальність сюже-ту, час дії якого зазначений композитором як теперіш-ній, а місце – будь-яка кра-їна, де є телефон». Це, по суті, також історія кохання, комічна і лірична водночас, вона залишається актуаль-

ною і сьогодні, демонстру-ючи малі та великі пробле-ми героїв в урбанізованому суспільстві.

Зауважимо, що поста-новки опер Менотті на ві-тчизняних театральних сце-нах можна зустріти вкрай рідко. Свого часу у Льво-ві (ще у 1980-і рр.) телепос-тановку опери «Телефон» здійснив диригент Ігор Ла-цанич, а у головних ролях виступили Людмила Божко та Ігор Кушплер. Тож саме цей твір його виконавці присвятили світлій пам’яті видатного співака. У ролі Люсі виступила молода спі-вачка Анна Носова – також випускниця вокального фа-культету Львівської націо-нальної музичної академії ім. М. Лисенка (клас проф. І.Ф.Кушплера), лауреат Все-українського конкурсу мо-лодих вокалістів ім. Теодора Терен-Юськіва (2011, Львів, ІІІ премія), Вагнерівський стипендіат 2011 р. Продо-

3 стор.Солоспів№ 3, 4 (17, 18) вересень-грудень 2014 року

ЧИ ПОТРІБЕН І КОМУ ПОТРІБЕН «КАЛЕЙДОСКОП

ГАРНОГО НАСТРОЮ»?

На запитання, що потрібно кожній нації у різні історично-політичні періоди її існування, виникає безліч відповідей у залежності від самої суті відповідача, його світогляду, життєвої позиції, його політичної свідомості та національної любові, толерантності до опонента, його власної мудрості. Нам, людям мистецтва, відведена рівнозначна роль із іншими суб’єктами впливати на суспільство. Можливо, ця роль навіть більш невидима, зате глибока – адже через емоційне та духовне завантаження ми також є «солдатами» нашої

Батьківщини.

вжує навчання в аспіранту-рі академії (творчий керів-ник М.А.Жишкович). У ре-пертуарі молодої співач-ки – оперні партії: Деспіни та Цариці ночі («Так чинять всі…» і «Чарівна флейта» В.А.Моцарта), Адіни («Лю-бовний напій» Г.Доніцетті), арії з опер, романси україн-ських та зарубіжних компо-

зиторів, українські народ-ні пісні. У ролі Бена висту-пив Руслан Скоролітній (ба-ритон) – також випускник класу проф. І.Ф.Кушплера. він – лауреат Міжнарод-ного вокального конкурсу ім. А. Дворжака у м. Карло-ві Вари (Чехія). З 2008 року працює солістом Заслу-женої академічної капели

України «Трембіта». Слід від-значити вокальну майстер-ність та акторську гру мо-лодих артистів-вокалістів, які у невеликій за обся-гом виставі зуміли втілити особливості темперамен-ту персонажів, їх манеру мови, передати різні грані музично-поетичного тексту.

Також хочеться привіта-

ти ентузіазм усіх виконав-ців, які цього вечора чудо-во справились із поставле-ними завданнями.

Мирослава

ЖИШКОВИЧ,кандидат

мистецтвознавства

ти Наш сьогоднішній день – це страх за кожну на-ступну хвилину, що ховаєть-ся за вірою у добро і нео-дмінне благо. А ще: пробле-ми зникають, коли твоя ро-бота інтенсивно цілеспря-мована на досягнення саме отого осяйного «блага». Тож у теперішні непрості часи кожен новий проект (на-віть якщо він сформований з кращих взірців своєрід-ної настроєвої музики) по-винен сприйматися не як щось «розважальне, а тому неприйнятне», а як велика творча праця та достойний внесок кожного учасника такого дійства…

Мої студенти… Хто вони? – Це рідні діти (хай не гніваються їх батьки, що «удочерила» чи «усинови-ла» Їх!), для кожного з яких є своє неподільне місце у моєму серці, душі. Кожно-го року деякі з них поки-дають нашу академію, на їх місце приходять інші випус-кники. І в цьому «perpetuom mobile» немає заспокоєння, немає спочинку чи просто зупинки. Вкладаючи свою працю, набуті знання і до-свід, зокрема у царині во-кальної музики, вважаю, що підсумком вищесказано-го стають концерти студен-

/Рефлексії автора проекту щодо концерту, який відбувся 18 листопада 2014 року/

тів. Адже, саме виступ співа-ка перед публікою стає тим «барометром», який допо-магає формувати публіка – на емоційному рівні, неупе-реджено, щедрими оплес-ками підтримуючи кожного виконавця. І сам співак має можливість проаналізува-ти і зробити висновки щодо власних навичок, виконав-ських можливостей та рівня самореалізації.

Задум концерту «Калейдоскоп гарного на-строю» у форматі позитив-ної тематики виник ще вліт-ку. Ідеї щодо підбору тво-рів неодноразово зміню-вавалися, але як остаточ-ний варіант визрів саме та-кий «калейдоскоп». Одним з першочергових завдань була позитивна тематика, гумор, сатира і позитивна лірика. Невід’ємною умо-вою програми став підбір (крім українських) іншомов-

них творів, зокрема росій-ських, польських, німець-ких, французьких, італій-ських та китайських компо-зиторів.

У концерті взяли участь студенти – вокалісти та пі-аністи. Черговий раз співп-раця «вокаліст – піаніст» оправдала себе у повно-му обсязі: рівноцінними і невід’ємними учасниками дійства, яке презентували на сцені студенти-вокалісти мого класу, були студенти-концертмейстери професо-ра Ярослави Матюхи. Наша творча співпраця триває давно і підтверджує її до-цільність.

Кожен виконаний твір у концерті – це мініатюрна сценка, зафіксована авто-рами слів і передана ком-позиторами – з повсякден-ного життя комічних ситу-ацій, сатири, народної «фі-лософії», замальовка чарів-

ної природи і глибини люд-ського почуття.

Звичайно, природний виконавський хист разом з відмінними вокальними й піаністичними якостями – це дар від Бога. Та суть по-лягає у тому, як той чи інший виконавець використовує цей дар у своїй професії. В нашому концерті склалися «пари», які дивним чином творили одне ціле, забез-печуючи успіх твору. Блис-кучий артистизм, високий професійний рівень вико-навців Ю.Гадзецького та А.Прозорського з першо-го твору нашого концерту («Музики» О.Зелінського), як і подальші сценки («Пішла баба в церкву» Я.Степового та «Мельник, мальчик и осёл» Д.Кабалевського) «завели» публіку, ство-ривши вельми позитив-



ну та легку «настроєво-комічну» атмосферу. Не-мов на змаганнях, хто кра-щий гуморист-виконавець, свої професійні здібності та акторський хист проявили Ю.Григораш і Р.Марченко, якому, до речі, випало – крім акомпанування, ще і «про-співати» вокальні реплі-ки. Ю.Григорашеві випало продемонструвати два тво-ри, в яких головний персо-наж – нетверезий чоловік. Проте, вони зовсім різ-ні: у О.Даргомижського «Мельник» – це «п’яний мужик», а у Г.Свірідова «Как яблочко румян» – злегка п’яний, весе-лий інтелігент. Крас-номовною була реак-ція захопленої публі-ки на виступ цієї «твор-чої пари». Заслуже-не визнання та захо-плення слухачів отри-мали Д.Кальмучин і Р.Марченко. Сам по собі твір М.Мусорського «Песнь о блохе» вже вимагає акторсько-го виконання, але ця творча пара подарува-ла глядачам справжній театр. Не можна оми-нути вдалого (під кож-ним оглядом!) висту-пу Ю.Вітошинського з піаністкою І.Посвя-товською. Чарівно викона-ні твори – Я.Ярославенка «Давидова жена» й іскрис-та «Тарантела» В.де Ме-льо –підтвердили професі-оналізм талановитих моло-дих виконавців. Це ж сто-сується і Ю.Кузьмич та піа-ніста М.Попіля. Тонко і сти-льово зазвучала «Форель» Ф.Шуберта, з неприхованою цікавістю публіка слідку-вала за «розвитком подій» у творі М.Крюкова «Сне-гирь». Адже, майже кожно-му знайомі хитрощі дітей-розбишак! Немов малюн-ки з коміксу, цій парі вда-лося відтворити задум ком-позитора. Справжній «фе-єрверк» і «блиски вогнів» на китайському святі чарів-но і майстерно продемон-стрували Чжан Сіньсінь та І.Посвятовська у блискучо технічному творі «Дівчина із смолоскипом» Шан Дейя.

З вишуканою пікантніс-

тю прозвучали твори фран-цузьких композиторів. Да-леко не кожному вокаліс-ту під силу справитись із французьким текстом саме у співі, адже вимова слів тут «звучить» інакше, ніж в розмовній мові. Проте, для вокалістів, які навча-лися французької мови, ви-конавський процес у робо-ті став пріоритетним. До-триматись стилю вдало-ся Т.Ванжулі та Р.Підлипній

і у ніжній «акварелі» «Зима в Болонському лісі». Про-зорість звучання голо-су у супроводі фортепіан-ного glissando виклика-ли асоціації із картинами Моне. На противагу попе-редникам комічно марши-рували «маленькі каченя-та» французького компо-зитора Е.Шабріє. Виконан-ня Д.Чернявською у супро-воді Д.Булатової цієї весе-лої сценки завдяки вико-ристанню вказаних штри-хів, акцентів, динаміки на-було чарівного виконан-ня. Кокетливо і звабливо намагалася розкрити про-сту життєву ситуацію в тво-рі Д.Северака «Шукай!» Н.Дубченко.

Непідкупна просто-та і любов до наших «бра-тів менших», здавалося б, у простих на перший по-гляд творах – «Кукушка» П.Чайковського та «Два ко-

тики» Дж.Россіні – вимагала значної праці виконавців: О.Гуги, Ю.Шваб та Н.Сидір. Не даремними ж були зусил-ля! І «кукали», і «м’явкали» – і публіці було весело. Тож їх-ній перший концертний ви-ступ у моєму класі вдався!

Для будь-якого вико-навця ознаками професіо-налізму є: сценічна витрим-ка, уміння «з честю» вийти з несподіваної ситуації на сцені. Саме такий сценіч-

ний професіоналізм вияви-ли Р.Галайко та А.Іващук під час виконання маленької дитячої казочки «Тілім-бом» І.Стравінського, де викорис-товується скоромовка, що імітує дитячу жваву розмо-ву, з використанням у во-кальній партії квартових ходів у темпі presto. Інколи цей твір може стати «паст-кою», коли, раптом збив-шись десь посередині, дуже важко «вскочити» у подаль-ший текст, та вдало закін-чити твір. Саме ці виконав-ці опинилися у такій неспо-діваній ситуації, проте вия-вили винахідливість та ви-конавську витримку.

Своєрідний гумор та цікаві сценічні втілен-ня персонажів у тво-рах «Інделе, Менделе» Ст.Невядомського і «Про комара та муху» М.Колесси відтворили Т.Осередчук та О.Коструба. Життєва ситуа-

ція у гуморесці та комізм на-родної пісні вправно були інтерпретовані виконавця-ми.

Про кохання та висо-кі почуття найкраще роз-повіли і з глибоким по-чуттям виконали Я.Мулик, Ю.Вітошинський у супро-воді І.Посвятовської (Й. Брамс, «Даремна серена-да»), Н.Качала та А.Іващук (Д.Кобалевський «Бог Купи-дон») та М.Малафій і О.Білас

(А.Кос-Анатольський,«Лю-бов і музика». Професіо-нали-вокалісти та професі-онали-піаністи намагали-ся наповнити душі слухачів чарівним бальзамом насо-лоди й радості. В такі хви-лини вібрують струни чо-гось чистого, святого і дуже спраглого… Щирі усміш-ки і схвальні коментарі лю-дей, які відвідали наш «Ка-лейдоскоп», стали найкра-щою відповіддю на запитан-ня «Чи потрібні такі концер-ти на день сьогоднішній?». Адже тільки позитив допо-магає нам долати негаразди та зневіру.

Мирослава ЛОГОЙДА,професор кафедри

сольного співуЛНМА ім. М. Лисенка



Анатолій Йосипович Кос-Анатольський (1909-1983) увійшов в історію української музичної культури як один з яскравих, самобутніх і активних її творців. Талановитий композитор, незабутній педагог, блискучий оратор, поет, – він був багатогранною особистістю. Його справедливо називають «композитором щасливої долі». У творчій спадщині митця понад 500 творів різних жанрів. Але чи таким вже легким і безхмарним був творчий шлях митця? Він почав творити у важкий і складний час. А.Кос-Анатольському доводилося постійно шукати свого місця в житті, і лише через роки він знайшов свою творчу стежину... Його композиції звучать у виконанні прославлених солістів-співаків, хорових колективів, його вокальні твори охоче виконує талановита

молодь.

КОЛИ ВІДЛІТАЮТЬ ЛЕЛЕКИ…(до 105-ліття від дня народження А.Кос-Анатольського)

Особливе місце в ба-гатогранній (камерно-во-кальній, хоровій, інстру-ментальній) творчості ком-позитора посідають соль-ні пісні та романси на ві-рші Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, В.Сосюри, М. Рильського, П.Воронька, Р.Братуня. Він називав їх «солоспівами».

Мелодика цих творів ба-зується на інтонаційній лек-сиці українського фолькло-

ру. Широким є коло жанро-вих різновидів – це і розгор-нуті концертні п’єси, арії і лі-ричні монологи. Форма їх теж різноманітна: куплет-на, рондальна, тричастин-на, варіаційна, наскрізна. А.Кос-Анатольський звер-тається до різноманітних фольклорних жанрів: епіч-них, ліричних, жартівливих, танцювальних. Поряд з на-роднопісенними ознаками, що постійно живлять твор-чу палітру композитора, в його солоспівах відчутним є потяг до інтонаційної сфе-ри міського побутового ро-мансу з розкішною мелоді-єю і щирим почуттям, а чут-ливі рядки поета отриму-ють нові експресивніші му-зичні барви.

Письменник Я.Гоян у на-рисі «Заграва» писав, що якби композитор не напи-сав нічого, окрім роман-су «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», ім’я його все одно б зайняло своє достойне міс-це в ряду класиків україн-ської музики. Це перлина української вокальної ліри-ки.

Є у вокальній творчос-ті А.Кос-Анатольського со-лоспіви, створені в харак-тері сучасних танців – танго, вальсу, бостону. Серед них: «Коли заснули сині гори», «Карпатське танго», «Зо-ряна ніч», «Білі троянди», «Магнолія».

Велику групу солоспівів складає репертуар для ко-

лоратурного сопрано. Біль-шість із них об’єднано у «солов’їні романси».

Серед пісень-романсів композитора є багато тво-рів про карпатський край, його неповторну красу, про людей, які там живуть. Це «Два потоки з Чорногори», «Гуцульщина», «Ой піду я межи гори».

Напрочуд цікаву сторін-ку творчої біографії Кос-Анатольського становлять його вокальні ансамблі, чому значною мірою спри-яла концертна діяльність сестер Марії, Ніни і Даниїли Байко. Для цього тріо ком-

позитор написав чимало творів, серед яких оброб-ки українських народних пі-сень «Ти до мене не ходи», «Чотири воли пасу я» та ін., а також здійснив аранжу-вання сольних і хорових композицій.

Відзначаючи 105-у річ-ницю від дня народження композитора, музична гро-

мадськість Львівщини вша-новувала цю знаменну дату зустрічами, концертами тощо.

Один із таких творчих вечорів з промовистою на-звою «Коли відлітають ле-леки…» відбувся 4 груд-

ня 2014 р. у великому залі ЛНМА. Цього вечора хвили-ни радості та душевної на-солоди слухачам подарува-ли студенти класу сольно-го співу заслуженого діяча мистецтв України Богдана Косопуда, підготувавши ці-кавий концерт з професій-но дібраних камерних тво-рів композитора.

Так, до програми кон-церту ввійшли солоспі-ви на слова Т.Шевченка «Єсть на світі доля» (вико-навець В.Кручкевич), «Дав-но те минуло» (викона-


вець Я.Папайло); на сло-ва І.Франка «Ой жалю мій, жалю» (В.Кручкевич), «По-ворож мені, циганко» (Я.Папайло).

Солоспіви на сло-ва львівських пое-тів – сучасників ком-позитора – прозву-чали у виконанні І.Лихача («Коли вітер віє» на сл. М.Танка), Т.Осередчука («Пас-тушка» на сл. І.Кутеня та «Де ви, очі» на сл. А. Пашка), Ю.Григораша («Ластівка летіла» на сл. Р.Братуня).

Декілька соль-них вокальних номе-рів були трактовані як ан-самблі і доволі перекон-ливо прозвучали у такому складі виконавців: І.Лихач, А.Білан, Ю.Григораш («Як цимбали обізвуться», сл. М.Петренка); В.Кручкевич, Ю.Григораш та Т.Осередчук («Ой ти дівчино, з горіха зер-ня» на сл. І.Франка); А.Білан,

В.Кручкевич, І.Лихач («Ой коли б я сокіл» – Пісня Мак-сима з опери «Заграва»). З цієї ж опери у виконанні

О.Вельгош прозвучало Арі-озо Галі.

Почули слухачі та-кож і солоспіви на сло-ва А.Кос-Анатольського: «Дума про козацькі могили» (Ю.Григораш), «Коли відліта-ють лелеки» (А.Білан), «Ой візьму відерце» (О.Вельгош), у стилі міського роман-

су «На трамвайній зупинці» (О.Вельгош та В.Кручкевич).

Чоловічим складом сту-дентів було виконано солос-

пів «Гей, браття, опришки» на сл. М.Устияновича.

І, звичайно ж, народна піс-ня також зна-йшла своє пере-конливе місце в репертуарі того вечора: у вико-нанні О.Вельгош прозвучала обр. «Не питай, чого в мене запла-кані очі», а у ви-конанні всіх

учасників концерту (соло – О.Вельгош) – обр. «Чом, чом, земле моя», яка і увінчала весь концерт.

Великою підтримкою у спільній творчості було ви-конання акомпанементів ла-уреатом міжнародних кон-курсів О.Аливаєвою.

Окрім вокальних номе-

рів, слухачі мали можли-вість насолодитися прекрас-ною поезією, адже вокальні сторінки програми були ще-дро пересипані поетични-ми рядками самого компо-зитора – талановитого май-стра поетичного слова. По-езії А.Кос-Анатольського читали студенти ЛДМУ ім. С.Людкевича – М.Петрів та Н.Михальчук.

Хочеться привітати Бог-дана Йосиповича Косопуда з втіленням цікавого твор-чого проекту та студентів його класу з натхненним, щирим виконанням творів улюбленого нами україн-ського галицького компози-тора.

Мирослава ЖИШКОВИЧ,

кандидат мистецтвознавства

На світлинах:Співаєють - Юрій Григораш, В.Кручкевич та Оля Вельгош

Олена Аливаєва (ф-но)

Вічно живий у нашій пам’яті…1 грудня у стінах Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка відбувся концерт вокальної камерної музики, присвячений світлій пам’яті професора, народного артиста України Володимира Дмитровича Ігнатенка.

Вже минуло чотири роки з того часу, як він відійшов у вічність… Таланти Володи-мира Дмитровича незчис-ленні: талановитий музи-кант, співак, актор, який умів до глибини душі зво-рушити та вразити, пере-конати глядача у правди-вості та щирості своїх по-чуттів на сцені. Крім того, він був прекрасним пе-дагогом, виховавши цілу плеяду талановитих спі-ваків.

Його колега і друг – професор Мирослава Олександрівна Логойда щорічно присвячує кон-церти пам’яті Володими-ра Дмитровича, тим са-мим висловлюючи вдяч-ність і шану видатній осо-бистості від імені всієї во-кальної кафедри.

Цього року концерт не був надто довгим, ви-дався навіть досить стис-лим і лаконічним. До-сить скромно, без зайво-го пафосу та інформаційно-го нагромадження прозву-

чало вступне слово Мирос-лави Олександрівни. Далі у концерті виступили сту-

денти п’ятого кур-су Ярослав Папай-ло, Чжань Сіньсінь, Назар Качала, Марія Шрам, Дмитро Каль-мучин, Михайло Ма-лафій і Марія Мель-ничин. У їх виконан-ні прозвучали твори М.Лисенка, Е.Гріга, Ф.Мендельсона, М. Скорика, Б.Фільц, Ж.Райнбергера, М. Дремлюги, Ф.Ліста, Л.Керубіні, Г.Май-бороди, О.Респігі, Н.Пічіні, Г.Вольфа, Н.Нижанківського та Ю. Мейтуса (що цілком відповідало випускній програмі п’ятого курсу). Вико-нання молодих спі-

ваків було щирим, натхнен-ним, проте відчувався тре-пет та хвилювання. І це лег-

ко пояснити, бо, здавалося, кожен виконавець наче від-чував присутність Володи-мира Дмитровича, а з пор-трета, який стояв на сце-ні, до глядачів був привітно спрямований його теплий погляд, що притягував ува-гу, а щира посмішка зігріва-ла.

Загалом концерт спра-вив приємне враження: тут панувала атмосфера світлої, доброї згадки про друга, професора, колегу, співака, вчителя, багатогранну осо-бистість. Вечір увінчався те-плим прийомом публіки.

Анастасія КОРНУТЯК,

солістка Львівської опери,

аспірантка ЛНМА ім. М.В.Лисенка



Дарія Бандрівська – визначна інтерпретаторка вокальних творів Миколи Лисенка на слова Тараса Шевченка

Сьогодні ні в кого із дослідників коду української душі не викликає сумніву – постать Тараса Шевченка, його творчість стали стрижневим чинником психоментального формування модерної української нації. Шевченкові політичні, історичні, культурні пасіонарні візії творять осердя сучасної української національної самосвідомості. Буття кожного українця і всіх нас разом як спільноти свідомо, а частіше й підсвідомо рефлексує кобзаревими посланнями – заповітами і мертвим і живим і ненародженим. Тому важко переоцінити роль великого Кобзаря в творчому становленні та розвитку українських мистецьких середовищ. Бо без занурення в Тарасову душу через власну творчість доробок українських митців втрачав би національну

неповторність.

Тому природно, що Шев-ченкові дух і слово так зна-чимі у творчості видатного українського композитора-класика, засновника україн-ської композиторської шко-ли Миколи Лисенка та та-лановитої інтерпретаторки його вокальних творів на слова Тараса Шевченка, ві-домої української співачки, піаністки, педагога – Дарії Карлівни Бандрівської.

М. Лисенко, як один з найцінніших скарбів укра-їнської музичної спадщини і як мистецький символ для Д. Бандрівської став музич-ним авторитетом у її кон-цертно – виконав-ській та педагогічній діяльності, де при-значалась неабия-ка роль у пропаган-ді романсової лірики композитора на сло-ва Т. Шевченка.

М. Лисенко зумів проникнутись пое-зією і створити во-кальну містерію до слів поета, - «Музи-ка до Кобзаря». Ось як Д. Бандрівська оцінювала спадщи-ну композитора: «…Взагалі, не знаю, чи було б стільки свідо-мих українців і стіль-ки спеціалістів – во-калістів між нами, якби не було Лисен-ка. Безперечно, най-більше дав нам Ли-сенко до «Кобзаря». Хто лиш розуміє цю музику, той чує в ній найкращу інтерпре-тацію поезії Шевчен-ка кращу, ніж зустрічаємо у фахових декламаторів.» «У солоспівах, – уточнює Да-рія Карлівна, – Лисенко зу-мів сконсолідувати народну стихію з усіма засобами но-вітньої музичної техніки, де виявився найкраще талант композитора.» (1, с. 80 ).

Варто згадати слова Да-

рії Карлівни про оцінку Іва-ном Франком поетичної творчості Тараса Шевчен-ка. «Мені спадають на думку

слова Івана Франка про по-езію. Він каже: «Шевченко розглядав поезію як згуще-ну, сконцентровану, скрис-талізовану дійсність». На мою думку і музику так треба розглядати».

Цей вислів співачки має безпосереднє відношен-ня до поцінування музич-

ної спадщини М. Лисенка (1, с.99).

Молода Дарія Бандрів-ська – серед чільних укра-

їнських му-зикантів по-чатку 20-го ст. Неймовір-но працьови-та і активна співачка про-пагувала ро-мансову ліри-ку Лисенка на слова Шев-ченка на всіх ювілеях та да-тах компози-тора і поета, які відзнача-лись у Гали-чині. Так, в од-ному із пер-ших концер-тів, присвяче-ному 66-тим роковинам Т. Шевченка, що відбувся у м. Стрию 1927 році, брали участь Галя Левицька, а вступне сло-

во мав Дмитро Донців. Бан-дрівська відтворювала со-лоспіви М. Лисенка. Це був один із визначальних її ви-ступів, в якому вона репре-зентувала романси «Навго-роді коло броду», «Мені од-наково», «Ой стрічечка до стрічечки» та інші.

Так, 19 грудня 1937 року

співачка спільно із відомим артистом Михайлом Голин-ським та хорами «Львів-ський боян», «Бандуристи», «Сурми» виконала солоспі-ви: «Гомоніла Україна», «Ой одна я, одна», та «Садок ви-шневий коло хати». В ре-цензії на концерт С. Людке-вич відзначає: «…з яким пі-єтизмом і в знаменитій фор-мі були виконані романси М. Лисенка» (3).

Слід зазначити, що у сво-їх гастрольних поїздках і концертах по Галичині Да-рія Карлівна представля-ла різноманітні просвітян-ські та музичні товариства: «Львівський боян», «Това-риство ім. М.Лисенка», «То-вариство ім.Т.Шевченка», «Бандурист», «Сурми», «Просвіта», «Рідна школа» та інші. Програму концертів складали твори композито-рів Західної Європи, укра-їнських авторів та передов-сім солоспіви Лисенка. Взі-рцем, очевидно, може стати афішне повідомлення кон-церту Дарії Бандрівської від «Музичного товариства ім. Миколи Лисенка», програ-му якого складають твори Д.Б.Перголезі, А.Кальдара, А. Скарлатті, Й.С. Баха, К.В. Глюка, Є.Гріга, Г.Вольфа, Р. Штрауса та створений 3-тій відділ програми концерту, де звучали романси М. Ли-сенка на слова Т.Шевченка


«Навгороді коло броду», «Ой стрічечка до стрічечки» та ін.

10 листопада 1942 р. відбувся «Вечір пісень Ми-коли Лисенка» присвяче-ний 30-річчю смерті ком-позитора. Істинним і щи-рим виконавцем його тво-рів була на той час вже ві-дома концертно-камерна співачка не тільки Галичи-ни, але і Європи (Польща, Австрія та столиця України - Київ) - Дарія Бандрівська. Музичним партнером - кон-цертмейстером була донь-ка композитора, піаністка Маріанна Лисенко. У май-бутньому цей дует продо-вжував творити інтелекту-альні музичні салони – ве-чори з назвою «Вечори пі-сень Одарки Бандрівської» в яких звучали в основно-му вокальні твори україн-ських композиторів, а зде-більшого – це пісні М. Ли-сенка. Тогочасна критика про вечір присвячений Ли-сенкові зазначила, що «не-абиякою заслугою співачки було те, що вона зуміла оці-нити постать М. Лисенка за-вдяки своїм прекрасним во-кальним здібностям, непе-ресічній інтелігентній музи-кальності та дуже поважній підготовці, що дало можли-вість гідно представити ви-датного генія української музичної культури» (4).

Крім концертно-вико-навської творчості співач-ка була активним організа-тором різноманітних подій і дат до святкувань компо-зитора, брала участь в ко-мітетах, святкових акаде-міях, вечорах, концертах, фестивалях. На відзначен-ні 100-літнього ювілею з дня народження М. Лисен-ка Дарія Карлівна озвучи-ла маловідомі романси на слова Т. Шевченка, які одер-жала від сина композитора Остапа Лисенка із Академії наук у Києві. На цій визна-чній події співачка озвучила його твори в оригінальній інтерпретації, із вдумливим розумінням стилю, висо-ким професійно-технічним виконанням та глибоким розкриттям змісту поетич-них текстів великого Кобза-ря. Д. Бандрівська достой-

но репрезентувала малові-дому творчість геніального композитора.

До спадщини компози-тора та виконання його тво-рів Дарія Карлівна відноси-лась вимогливо, педантич-но. ЇЇ анотації, її зауваження як виконавиці і педагога не-оціненні для співаків май-бутніх поколінь як цінний

вокально - професійний ма-теріал. В науковій праці спі-вачки «Особливості вико-нання вокально-камерних творів», в розділі «Солоспі-ви Миколи Лисенка» пер-шим і основним парагра-фом представлені романси і пісні на слова Т.Шевченка. Характерними рисами його солоспівів, як вважала про-фесор Бандрівська, є мело-дійність, живий ритм, гли-бокі і виразні почуття та українські народні мотиви. «А завдання виконавців, - пише педагог Дарія Карлів-на,- відгадати і відчути за-дум автора, темп, настрій і тонус ритму.» (1, с.79). Такі романси «Мені однаково», «Садок вишневий», «Якби мені, мамо, намисто», істо-ричні - «Гомоніла Україна», «Гетьмани», вона вважала одними з найкращих, що засвідчують широкий філо-софський світогляд компо-зитора, великі інтелекту-альні музичні можливості та охоплюють значний істо-ричний період.

У 1950 році, працюючи у ЛДК ім. М.Лисенка про-фесором співу, зафіксовує на магнітофонну стрічку солоспіви М. Лисенка та у формі реферату додає ано-тації до них. «За основу про-

грами, вибрала ті твори, які представляють всенародну цінність, яким можемо по-хвалитись перед іншими на-родами …

В ділянці солоспівів най-більші заслуги має Микола Лисенко, тому його в першу чергу повинні часто і всю-ди виконуватися і ними са-мими вже можна заповни-

ти десятки концертів.» (1, с. 110). Слід назвати дея-кі солоспіви цього запису та анотації до них. Це тво-ри «Гомоніла Україна», «Са-док вишневий», «Якби мені, мамо, намисто». «Княжна», «Мені однаково». Ось при-клад анотації до роман-су «Гомоніла Україна». «Піс-ня побудована як аріозо…Оспівує як дума, моменти з історії України, згадує про героїв. Автором зазначено, що твір написаний для те-нора, але його, на мою дум-ку, можуть співати і лірико-драматичні сопрано».

«Садок вишневий» – ще один приклад з анотаці-єю до твору. «Пісня погід-на в характері з елемента-ми жарту, доволі в швид-кому темпі, кількома сло-вами, як і кількома фраза-ми чудово змальовує кар-тину весняного майсько-го вечора в українсько-му селі. Пісня написана для лірико-колоратурного со-прано, але можуть співати її всі типи сопрано».

Цікава анотація введе-на до запису романсу «Мені однаково». «Цей солоспів у формі так званого речита-тиву, «accompagnato». При чому, композитор звукови-ми засобами, алогічними і

динамічними нюансами, а також паузами і акцентами, підкреслює значення кож-ного слова і тим самим по-легшує виконавцеві доне-сти до слухача слово поета» (1, с. 114).

У педагогічній діяль-ності, у роботі із студента-ми свого класу, професор-ка особливу увагу звертала на іспитову програму із тво-рів Лисенка. Вона планува-ла академічні концертні за-ліки із романсової лірики та народних пісень в обробці композитора.

Як бачимо, досліджен-ня та популяризація твор-чості композитора і поета у діяльності Д. Бандрівської – це шанобливе ставлення до цих постатей та глибо-ке професійне переконання про їх виняткове та могут-нє значення для української національної культури.

Література:1. Одарка Бандрівська.

«Науково-методичні праці, стат-ті, рецензії». Наукові збірки ЛДМА ім.М.Лисенка, випуск 6, Львів, ст.. 3-147. Рецензент М. Процев’ят

2. «Одарка Бандрівська – спі-вачка і педагог». Каталог те-матичних виставок. Музично-меморіальний музей Соломії Кру-шельницької. Львів – 1998р.

3. С.Людкевич. Святочний кон-церт у 25-ліття смерті М.Лисенка. Витинанка газети, 1937р. Архів бі-бліотеки ЛНМА ім.М. Лисенка.

4. Г. Тихобаєва. Матеріал сце-нарію радіопередачі на тему «Одарка Бандрівська співачка і пе-дагог». Музично-меморіальний му-зей Соломії Крушельницької. Львів. Львів. 2002р.

5. Магнітофонний запис ро-мансів і народних пісень М. Лисен-ка Одаркою Бандрівською та ано-тації до них. Музичний фонд ЛНМА ім. М. Лисенка.

6. В. Барвінський. «Вечір пісні українських композиторів у вико-нанні Одарки Бандрівської». Газета «Новий час», 13 березня 1932р.

7. Неопубліковані до 1950р. ро-манси і пісні М. В. Лисенка. «Науко-во – методичні праці, статті, ре-цензії». Випуск 6, Львів, 2002р. ст. - 123 -126.

Марія ПРОЦЕВ’ЯТ, заслужена артистка

України, доцент ЛНМА

ім. М.В.Лисенка


Вже з дитинства мав по-тяг до співу. У 1971 р. по-чав співати у хорі хлопчи-ків «Дударик» (засновник і головний диригент – народ-ний артист України М. Ка-цал). У 1974 р. був виданий диск-гігант, де Олег висту-пив солістом. У 1978 р. за-кінчив навчан-ня у Львівській дитячій му-зичній школі № 2 по класу скрипки (викл. В.Долгашов). У школі був не-змінним учас-ником вокаль-них ансамблів, грав у драма-тичному гурт-ку. Не поли-шав співу і під час навчання у Львівсько-му політехніч-ному інститу-ті, був постій-ним учасни-ком «Весни По-літехніки». Після завершен-ня служби у лавах Зброй-них Сил у 1986 р. розпочав роботу у хорі Львівського оперного театру. У тому ж році був за-рахований на під-готовче відділен-ня Львівської дер-жавної консерва-торії, яку закінчив у 1995 р. (клас соль-ного співу проф. Р.З.Вітошинського, клас камерно-го співу проф. М.О.Логойди). У кін-ці 80-х – на почат-ку 90-х рр. – учас-ник «Львівського ретро» та театру-студії «Не журись». Його запрошують, як соліста, і різ-ні хорові колекти-ви. Зокрема з хора-ми «Мрія», «Gloria», «Трембіта», Львівським ка-мерним хором брав участь у багатьох міжнародних хо-рових конкурсах та фес-тивалях. Від 1990 року працює концертмейстером-

ілюстратором у Львівській спеціалізованій музичній

школі-інтернаті ім. С. Кру-шельницької.

З 1996 р. О.Лихач був за-прошений на посаду соліс-та Львівської опери. З 2002 р. – співпрацює з Одеським

16 липня 2014 р. провiдний солiст Львiвської нацiональної опери, народний артист України Олег Лихач (ліричний тенор) вiдсвяткував свій 50-рiчний ювілей, до якого прийшов з щедрим творчим ужинком. Цікавим видається

його шлях до пізнання мистецьких горизонтів.

Вітаємо з ювілеєм!театром опери та балету. У 2005-2006 р. співпрацював з Вроцлавською оперою, де взяв участь у постановці та записі DVD опери «Галь-ка» С.Монюшка. У 2003 році отримує почесне звання «Заслужений артист Украї-ни», а у 2014 р. – «Народний артист України».

О.Лихач гастролював у країнах Південної (Аргенти-на, Бразилія, Парагвай), Пів-нічної Америки, в Канаді, Європи (Німеччина, Фран-ція, Бельгія, Великобрита-нія, Італія, Польща, Іспанія, Греція), а також у Катарі.

В репертуарі співа-ка: Граф Альмавіва(Дж.Россіні «Севільський ци-

рульник»), Пінкертон (Дж.Пуччіні «Мадам Баттерф-ляй»), Герцог (Дж.Верді «Рі-голетто»), Альфред Жер-мон (Дж. Верді «Травіа-та»), Стефан (С.Монюшко

«Страшний двір»), Беппо (Р.Леонкавалло «Паяци»), Іcмаїл (Дж. Верді «Набук-ко»), Тенор ( К . О р ф «Карміна Бурана»), Генріх Айзенштайн та Барінкай (Й.Штраус «Летюча миша» і «Циганський барон»), Граф Данило (Ф.Легар «Весела Вдова»), Андрій (С.Гулак-Артемовський «Запоро-жець за Дунаєм»), Петро (М.Лисенко «Наталка Пол-тавка»), Єгошуа (М.Скорик «Мойсей»), (Й.Штраус), Микола Задорожний (Ю.Мейтус «Украдене щас-тя»).

Дискографія: 1974 – диск-гігант «Дударик»; 1999 – CD «Я придумаю Світ» – з

«Пікардійською тер-цією»; 2003 – CD «Вселенная, весе-лися» – з «Дудари-ком»; 2006 – DVD С. Монюшко – «Halka» (Вроцлавська опе-ра).

З 2011 року спі-вак долучився до славної когорти ви-кладачів кафедри сольного співу на-шої академії, вдоско-налюючи ще одну грань свого таланту – педагогічну.

Тож побажаємо нашому колезі міц-ного здоров’я, твор-чої наснаги, плідних виконавських та пе-дагогічних здобут-ків.

Кафедра сольного співу

На фото:Нар. арт. України Олег Лихач,Барінкай (Циганський барон)

Й.Штрауса


Олег Лихач: «Поза Львовом i Україною

жити не можу»Один iз найвiдомiших лiричних тенорiв Львiвського нацiонального академiчного театру опери та балету iменi Соломiї Крушельницької Олег Лихач пiдкорив своїх глядачiв, спiваючи в «Летючiй мишi», «Рiголетто», «Севiльський цирульник». Та цiкаво, що Олег Лихач навiть не мрiяв стати

оперним спiваком, а складав... телевiзори!

- Хоча моя мати каза-ла, що я навчився спiвати ранiше, анiж говорити, – каже, усмiхаючись, Олег Ли-хач. - Це були українськi, росiйськi, польськi пiснi. А перiод професiйного во-калу розпочав-ся пiсля прослу-ховування у хлоп-чачий хор «Дуда-рик», згодом я став там солiстом. Менi дуже iмпонувала естрада. Вчив-ся я у Львiвськiй полiтехнiцi, пiсля армiї складав телевiзори, якi вiдправляли на Кубу. I, цiкаво, я нiколи не думав, що стану актором оперного театру.

- А як же так сталося?

- Я вирiшив в л а ш т у в а т и с я робiтником сцени. То був понедiлок. А я, тодi ще невiглас, не знав, що понедiлок – це театральний вихiдний. Прихо-джу в один, у дру-гий театр – нiкого немає. Так нiкуди й не по-трапив. Але потiм знайо-мий професор, народ-ний артист України Роман Вiтушинський, взяв i завiв мене до хормейстера. Отак, майже випадково, i розпо-чалася моя кар’єра. На своє-му вiку виконав п’ятнадцять партiй. Однi з найкращих, улюблених – герцога з опе-ри «Рiголетто», Альфреда Жермона – «Травiата», графа Альмавiви – «Севiльський цирульник»...

- А що головне в успiху актора?

- Головне - осмисли-

ти свою роль, бо кожен може взяти певну ноту. Як оцiнити, що зiграв до-бре? Скажу, пригадавши один випадок. Коли почув пiсля «Мадам Баттерфляй»: «Цi чоловiки такi гади!», то зрозумiв, що роблю все правильно (усмiхається). До образу треба морально до-ростати. Недавно я дебюту-вав в «Украденому щасті», йшов до цiєї вистави кiлька рокiв.

- А як вдається запам’ятовувати слова в оперних партiях, та ще й iноземною?

- Згаданi партiї – це тi, якi я вчив у Стрийсько-му парку, коли ще возив Iвана-Данила (сина. -Авт.) у вiзочку. Їх я можу навiть не повторювати. Най-краще запам’ятовувати текст у русi. Спiваю у ви-

ставах iталiйською, поль-ською, росiйською... Вiльно володiю цими мовами, окрiм iталiйської - з нею трохи важче. Текст опери, до речi, ми часом опрацьо-вуємо самi зi словником, а iнодi маємо переклад.

- Невже нiколи не було курйозiв пiд час виступiв?

- Та чому ж? Були. (Усмiхається). Коли висту-пали в Польщi, наприкiнцi другої дiї опери «Травiата» я спiваю i раптом усвiдомлюю, що забув текст - можу при-гадати лише український. Суфлера немає. Дивлюся пе-

релякано на ди-ригента, а вiн мав текст та став його читати – i я по гу-бах вiдтворив фрагмент арiї. Глядачi цiєї за-минки, на щастя, не помiтили.

- Свого часу говорили, що ви виїхали зi Льво-ва за кордон...

- Так, я навiть переїхав до Ка-нади, попрощав-ся з рiдними, але на другий день перебуван-ня за океаном зрозумiв, що по-вернуся. Так i зро-бив. Рiзнi мiста мають свої рит-ми, i львiвський менi пiдходить найбiльше.

Інтерв’ю Дарiї

ЗУБРИЦЬКОЇ 26 липня

2014

На фото:Нар. арт. України Олег Лихач у ролях: Альфред(Травіата)

та Ісмаїл (Набукко) Дж. Верді



ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ДИРИГЕНТКИ

ОКСАНИ ЛИНІВОксана Линів – знакова особистість для української музичної культури. Львівська диригентка не лише підтверджує позитивний імідж України в Європі, репрезентує високий професіоналізм українських мистців, а і надихає європейців по-новому вслухатися, почути і оцінити власні традиції. Її блискавична диригенська кар’єра на сцені Баварської державної опери усвідомлюється як щаслива і абсолютна закономірність. Для професії диригента випадковість взагалі невластива. В творчій же біографії Оксани Линів шлях до успіху явив цілеспрямований процес професійного росту

яскравого таланту і неординарної особистості.

Українська диригентка в 2013 році зайняла поса-ду асистента головного ди-ригента Баварської держав-ної опери Кирила Петрен-ка, будучи вже досвідченим професіоналом. Її диригент-ське амплуа багатоплано-во розкрилося ще у ролі ве-дучого диригента Одесько-го Національного академіч-ного театру опери та бале-ту (2008 2013). Під керівни-цтвом Оксани Линів в Одесі пройшло понад 15 вистав, серед яких опери «Туран-дот», «Тоска», «Мадам Ба-терфляй», «Богема» Джако-мо Пучіні, «Трубадур», «Рі-голетто», «Травіата» Джу-зеппе Верді, «Кармен» Жор-жа Бізе, «Сільська честь» П’єтро Масканьї. Також ди-ригентка здійснила ори-гінальні постановки опер Дмитра Бортнянського «Ал-кід», «Паяци» Руджеро Ле-онкавалло, балетів на му-зику Густава Малера та Йо-ганна Штрауса «Таємниця Вiденського лiсу» та Людвіга Мінкуса «Дон Кіхот».

Працюючи над парти-турами, Оксана Линів за-вжди вміла у звичному від-крити нові грані змісту, зна-йти несподівані зв’язки між темами-образами, відшлі-фувати тонкі акустичні ню-анси. А глибоке філософ-ське осмислення кожного з опусів перетворювало про-цес її диригування на скла-дову нескінченного звуко-вого універсуму. З камер-ним оркестром «Віртуози Львова», Одеським симфо-нічним оркестром, Бавар-ським камерним оркестром Оксана Линів представила цілий ряд камерних і сим-фонічних програм з творів композиторів різних епох, в тому числі В.А.Моцарта, Е.Гріга, Д.Шостаковича, Б.Бріттена, Р.Штрауса, О. Цемлінського, Б.Бартока,

К.Сен-Санса, Я.Сібеліуса, П. Чайковського, Ф.Ліста. Ви-разність її інтерпретацій як в оркестрових, так і в опер-них опусах стала причиною частих запрошень у різні оркестри в якості гостьо-вого диригента. В Німеччи-ні Оксана Линів диригува-ла оркестрами Bamberger Symphoniker, Bergisches Symphoniker, Philharmonie N o r d - R e i n - W e s t f a l l e n , Bremer Philharmoniker, S t a a t s p h i l h a r m o n i e Nuernberg, Bayerisches Landes-Jugendorchester, Freiberger Philharmony, M i t t e l - S ä c h s i s c h e Philharmony. Її гастрольна географія крім України і Ні-меччини охопила міста Ру-мунії, Швейцарії, Франції, Іс-панії, Японії.

Цілком зрозуміло, що в Німеччині українській ди-ригентці знадобився ко-роткий час – всього один рік – щоб зробити блиску-чу кар’єру і заставити всіх говорити про себе як про новий образ сучасного уні-версального диригента. Оксана Линів не тільки чітко усвідомлює свої завдання, вдумливо працює над пар-титурою, а й сміливо про-понує оригінальний діалог з європейською традицією, наважується на створення нестандартних звукових об-разів. Зокрема, перша блис-куча робота диригентки під час фестивальної прем’єри

опери «Приплив» відомого російсько-німецького ком-позитора Бориса Блахера з оркестром Баварської опе-

ри була високо оцінена ні-мецькою і українською кри-тикою. В останньому моцар-тівському опусі «Милосердя Тита» інтерпретація Оксани Линів знаменувала в Мюн-хені не просто блискучий дебют, а відкриття нової сторінки Personen-Dirigat.

Також з оркестрантами і спі-ваками диригентка досяг-нула неймовірної єдності, пов’язаної з високими твор-

чими результата-ми. Повага, визна-ння, підтримка ні-мецьких колег ста-ли важливою запо-рукою успіху нашої співвітчизниці. А у безпосередніх від-гуках оркестрантів на нові, оригіналь-ні ідеї «звукового бачення» моцар-тівської партиту-ри відчувалося за-хоплення стосовно кожної інтонацій-ної деталі.

Успіху Окса-ни Линів на сце-ні оперного теа-тру Баварії, наго-родженого в 2014 році почесним титулом «опери року», передувала насичена подіями творча біографія. В ній вдало перетну-лися українські і ні-мецькі диригент-

ські традиції, які ста-ли фундаментом органіч-ного вдосконалення про-фесійного досвіду. Окса-на Линів вчилася у Льво-ві, закінчила з відзнакою Львівську державну музич-ну академію імені Миколи


СолоспівКультурно-мистецький часопис кафедри сольного співу Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка

Засновник часопису – Ігор КУШПЛЕР

Любов КИЯНОВСЬКА – Головний редактор Мирослава ЖИШКОВИЧ (Заступник головного редактора) Богдан КОСОПУД (Відповідальний секретар) Редакційна колегія: Людмила БОЖКО, Ада КУШПЛЕР Наклад: 250 прим.

Лисенка по класу оперно-симфонічного диригуван-ня (клас Б.З. Дашака). Пер-ший успіх на європейській сцені диригентка отримала з львівським камерним ор-кестром «Leopolis». Важли-ве серйозне професійне ви-пробування довелось ви-тримати на найпрестижні-шому диригентському кон-курсі ім. Густава Малера (2004, Бамберг, Німеччина), яке завершилося великим успіхом, високою винаго-родою лауреата конкурсу, а також запрошенням на пів-річне стажування в Симфо-нічному оркестрі Бамбер-га (Bamberger Symphoniker) під керівництвом Дж. Нот-та. Престижні нагороди і ви-знання публікою стали ре-зультатами не лише високої професійної школи Оксани Линів. Ознакою яскравого таланту і внутрішнього чут-тя вродженого диригента стали оригінальні інтерпре-тації конкурсних творів.

Після стажуванням з ні-мецьким оркестром потре-ба знайомства з національ-ними німецькими традиці-ями привела Оксану Линів у Дрезден до професора Е. Клемма, в якого вона навча-лася у Вищій музичній шко-лі імені Карла Марія фон Вебера (Musikhochschule Carl Maria von Weber, 2005 2009). Тут вона закінчила з відзнакою Aufbaustudium та Meisterklasstudium. За ці роки диригентка взяла участь у значних міжнарод-них майстеркласах всесвіт-ньовідомих диригентів Кур-та Мазура (маестро Лондон-ського Філармонічного ор-кестру та Національного оркестру Франції), Хартму-та Хенхена (Генеральмузік-директор Голландської На-ціональної Опери), Петера Гюльке (Генеральмузікди-ректор Веймарського орке-стру), Марко Летонія (голо-вний диригент Базельсько-го симфонічного та оперно-

го оркестру), Георга Фрича (Головний диригент театру Кіля) та інших.

Талант і професіоналізм Оксани Линів були відразу помічені в Європі і відзначе-

ні важливими стипендійни-ми фондами Гете-Інституту, ДААД, Dresdner Europa

Stipendium, Oscar und Vera Ritter-Stiftung, спеці-альної німецької стипен-дії для жінки-диригента вiд Orchesterakademie B e rg i s c h e s s y m p h o n i k e r та стипендії від Dirigentenforum des Deutschen Musikrates.

З 2006 року Оксана Ли-нів успішно співпрацює з радіокомпаніями Украї-

ни та Німеччини. Зокрема, з оркестром Бамбергсько-го симфонічного оркестру для німецької державної радіокомпанії Bayerischer Rundfunk були здійснені за-

писи творів «Поема Екста-зу» Олександра Скрябіна, «Трикутний капелюх» Ма-

нуеля де Фалья, «Ab Initio» Любави Сидоренко. В 2010 і 2013 роках відбулися за-писи як для архіву Наці-ональної радіокомпанії України, так і для трансля-цій під час оперних сезонів Euro Broadcasting Union. Се-ред записаних творів опе-ри «Іоланта» Петра Чайков-ського, «Ріголетто» Джузеп-пе Верді, «Алкід» Дмитра

Бортнянського.Покликання свого та-

ланту диригентка реалізує у відкритті невідомого за-хідноєвропейському слу-хачеві музичного всесвіту

українських композито-рів від класики і модер-ну до творчості молодих, від Дмитра Бортнянсько-го і Бориса Лятошинсько-го до Юрія Ланюка, Люба-ви Сидоренко, Богдани Фроляк, тощо. В 2015 році з ініціативи Оксани Ли-нів на Баварському Радіо буде здійснено виконан-ня і запис симфонічних творів Бориса Лятошин-ського – першої редакції Третьої Симфонії та сим-фонічної поеми «На бе-регах Вісли» з оркестром Бамбергського симфоніч-ного оркестру. Заплано-

ваний також великий кон-церт, присвячений Бори-су Лятошинському з Одесь-

ким Національним Сим-фонічним оркестром за участю солістки Богдани Півненко, який відбудеть-ся 6.02.2015. Програма включатиме Третю Сим-фонію Бориса Лятошин-ського (1951), Четвертий скрипковий концерт Ми-рослава Скорика (2002), «Благовіщеня» для соло скрипки, мішаного хору та струнних Юрія Ланюка (2003).

У сезонних виставах Баварської державної опери на 2015 рік у вико-нанні Оксани Линів вже з нетерпінням очікуються нові прем’єри і поновлені

постановки опер. Серед них «Травіата» Джузеппе Верді, «Лючія ді Ламмермур» Гае-тано Доніцетті, «Граф Орі» Джоакіно Россіні, «Selma Jezkova» («Танцююча у тем-ряві») Поля Рудерса.

Аделіна ЄФІМЕНКО,доктор

мистецтвознавства

Солоспівconservatory.lviv.ua › wp-content › uploads › 2015 › 10 › solospiv... ·...

Documents